хоча ваші очі зробили мені боляче, з якою радістю бачу їх тут.
Селія. Моє серце, перелякане вашими словами, зовсім не хоче, щоби мої очі додавали комусь болю. Отже, коли вони образили, то, будьте певні, без мого дозволу.
Лелій. Ах!.. Їх стріли так прекрасні, що не можуть ображати. Я гордий тим, що люблю нанесені ними рани, але…
Маскариль. Ви, паночку, взяли занадто високий тон, а часу мало. Постарайтеся скоріше довідатися, чи вона…
Трюфальден (в домі). Селіє!
Маскариль. От бачите?
Лелій. От проклятий дідуган!
Маскариль. Ідіть же тепер звідси; я сам з ним побалакаю. (Лелій відходить убік).
Трюфальден. Що ви тут робите на вулиці? Я ж вам заборонив навіть розмовляти з ким-небудь.
Селія. Я колись знала цього добродія, і нічого в нім лихого не бачу.
Маскариль. Оце й єсть пан Трюфальден?
Селія. Він самісінький.
Маскариль. Пане добродію! Я страшенно вас поважаю і безмірно радий, що можу виявити свою пошану людині, ім'я якої викликає всюди саму похвалу.
Трюфальден. Чим можу служити?
Маскариль. Може я вас турбую, але я оцю пані здавна знаю, як велику ворожку, й оце хотів було побалакати з нею про одну справу.
Трюфальден. Як? Хіба ти займаєшся отою чортячиною?
