Дмитро Ів. працював над книгою „Слов’янський Світ” та приймав участь у політичному житті („Союз Українських Державників”). Звідти їздив до Берліну для розмов з Гетьманом і для затвердження нового комітету Українського Червоного Хреста та бував у Мюнхені й ін. містах Европи.
У зв'язку з відкриттям високошкільних курсів у Празі, перебував там у жовтні 1921 р., але, прийнявши пропозицію редагувати в Берліні часопис „Українське Слово”, що мав перетворитися в щоденник, відмовився продовжувати свої виклади в Празі, зліквідував мешкання у Відні, й, у грудні 1921 р., вже оселився у Берліні.
Становище редактора „Українського Слова” було пов’язане з багатьома труднощами, між якими було й не цілком вияснене питання властителя, а тим самим і напрямку часопису. У зв'язку з цим, менш ніж після однорічного перебування у Берліні, Дмитро Ів. залишив це місто.
Повернувшись у другій половині 1922 р. до Чехії, Дорошенки затримались у Подебрадах, біля Праги, у місті, що тоді було одним з найбільших скупчень української еміграції. У Подебрадах вони пробули майже рік. Тоді Дорошенко працював над „Оглядом української історіографії” та постійно доїжджав до Праги, читати курси історії України у Вільному Університеті (так у 1935 р. він читав курс про початки історії і князівський період та спеціальний курс про літописи). У серпні 1923 — переїзд до Праги, де, поза згаданими викладами та викладами у Педагогічному Інституті, Дмитро Іванович опрацьовував третю частину своїх „Споминів”. У липні наступного (1924) року Дорошенки переїхали до села Добжіховіце (БоЬгісіїоуісє), біля 25 кілометрів від Праги, де Дмитро Ів. розпочав писати Історію 1918 р., приготовляв до друку свій університетський курс „Огляд джерел історії України (козацького періоду) ” та переробляв для нового видання свою давню публікацію „По рідному краю”.
Після однорічного перебування на селі, Дорошенки, у червні 1925 р. вернулись до Праги, де затримались до половини 1926 р. і звідки Дмитро Ів. їздив до Берліну у зв'язку з його працею ттяд Історією 1918 р. та у зв'язку з плянами створення „Українського Наукового Інституту”.
По довгих заходах ці пляни здійснилися й Дорошенки, у липні 1926 р., переїхали до Берліну, де Дмитро Ів. став директором зорганізованого гетьманом Скоропадським „Українського Наукового Інституту”. У Берліні його чекало дуже рухливе життя, бо наладнання праці Інституту вимагало частих засідань, роз’їздів, конференцій з німецькими урядовими чинниками, тощо. Доповіді в Ін-
