Сторінка:Вячеслав Липинський. Архів Т. 6 Листи Дмитра Дорошенка до Вячеслава Липинського (1973).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Відділі Варшавського університету, Дорошенко, у 1931 р., переїхав до Польщі.

У Варшаві вже працювало кілька приятелів Дорошенка з Петербургу, Києва і Праги, які полегшили Дорошенкам освоїтись на новому місці. Один з них, Олександер Лотоцький, очолював там Український Науковий Інститут і накладом цього Інституту вийшов в рр. 1931-32 двотомний університетський курс Дорошенка „Нарис історії України”.

Роки перебування у Варшаві (до 1939) були особливо плідні для наукової і педагогічної праці Дорошенка; він мав змогу використати багаті польські архіви й працювати над найбільшою науковою працею свого життя про гетьмана Петра Дорошенка. За ті роки виходить низка його розвідок, між ними монографії про Євгена Чикаленка й про українську політичну думку під час Світової війни.

Під час літніх вакацій 1937 р., на запрошення Канадійського Союзу Українських Самостійників, Дмитро Ів. їздив до Канади викладати історію України слухачам вищих шкіл. Свою подорож він повторив наступного літа, щоб викладати історію української літератури. Окрім викладів для студентів, у головних скупченнях української іміграції, він мав прилюдні доповіді на різні теми. Чергова поїздка за океан, заплянована на 1939 р., не відбулася із-за воєнних подій, які захопили Дорошенків у Польщі.

По закінченні німецько-польської війни, у зв’язку з припиненням діяльности Варшавського університету, Дорошенки переїхали до Праги. Там Дмитро Ів. відновлює, в обмежених воєнними обставинами рамках, викладання в Укр. Вільному Університеті та багато часу присвячує справам учених — втікачів із Східньої України. У Празі він продовжує посилено писати, закінчивши монографію про Петра Дорошенка і видрукувавши кілька праць, між ними, у 1941 р., 300-сторінкову “Die Ukraine und das Reich” — про дев’ять століть німецько-українських відносин.

У 1945 р., при наближенні до Праги Червоної армії, Дорошенки, не здолавши у поспіху вивезти особистий архів і недруковані наукові праці, виїхали до Західньої Німеччини, затримавшись в Гаунштеттені біля Авґсбурґу.

З Авґсбурґа Дмитро Ів. доїжджає до Мюнхену для викладання у частинно відновленому Укр. Вільному Університеті (який тоді вшанував його почесним докторатом) та в Православній Богословській Академії. В Авґсбурґу він викладає на філологічному відділі Укр. Вільного Університету, очолює Відділ Культури й Ос-