цілком підходить, але щось слушного в тім порівнанню єсть). Адже в тій „Раді” треба ту отверту позицію, якої Ви слушно вимагаєте, щойно здобути. І хто це має там зробити, коли найбільш вироблена наддніпрянська група заявляє, що вона хоче прийти на готове. Становище галичан у боротьбі внутрі ВУНРади задля здобуття тої позиції, яку і Ви і ми уважаємо одиноко можливою, — згори ослаблене тим, що петлюрівські (Петл-ці з тактичних причин) групи в тій Раді стоять на становищі: „Ви галичане підпираєте свій уряд, а ми наддніпрянці свій! Якийсь уряд мусить же бути! Не оставимо ж пустого місця. Тільки одна групка наддніпрянців (Соціялісти Самостійники) рішучо виступає за те, аби вже тепер іти проти Петлюри” і. т. п. Якби ми мали в Раді ще й Вашу групу, тоді позиція наша булаб куди міцніша! Вже й так вспіли ми так переконати Соціялістів Федералістів (серіозно), що вони тільки з тактичних причин не виступають ще тепер проти Петлюри. Розуміється, що в тім можуть наступити зміни з їх боку. Всі нетри цего лябіринту можна тільки устно виложити, бо писати за довго. Не думайте, що ми легковірні й наївно відносимося до справи. Але з внутрішних і заграничних причин нам потрібна ВУНРада. Становище наше в ній дуже важке якраз ізза того, що нема Вашої групи. Зі становища Вашої групи уважаю хибним невступлення в Раду — з ріжних причин. Назву, крім вище згаданої, загально принципіяльну: праві групи все мають тенденцію будувати кристалізаційні пункти державности. Раз Ви приступилиб до такої будови з нами, ми тоді булиб менше „наївні”, значить малиб змогу показати, що ми менше „наївні” — й не рахуватися з тими, що уважають тактику важнішою від суті діла. А так — мусимо вдавати наївних і робити добру міну до кепської гри. Знаю, що Вам може насуватися багато контраргументів проти моїх виводів, але я думаю, що якби ми мали змогу виговоритися, то ми прийшлиб до одного висновку. На всякий випадок прошу, колиб Вам треба було, прилюдно вжити моїх арґументів для поборення їх, повідомити мене про це наперед, щоби я мав змогу одягнути свої арґументи як слід.
В. Ця справа не належить до попередних. Але порушу її тому, що уважаю Ваше становище хибним, що має наслідки в публичній опінії. „Воля” це найбільш поширений орган український. І тому я там пишу — зрештою на основі порозуміння з ширшими гал. кругами — просто на те, щоб „Воля” менше нападала на галичан (що дійсно діється від часу, як я в ній працюю). Тільки „Волю” пускають в Польщу й Галичину! Якже нам інакше дібратися до наших людей? В політиці годі ставати на котурни, що не буду полемізувати з якимсь органом, бо він „такий або сякий”. Це треба
