робити. Інакше „шануючий себе діяч” доведе до того, що ворожі його ідеї думки вкоріняться, або возьмуть верх. Я дуже прохаю вибачення, коли чим мимоволі діткнув Вас, але як практичний діяч, ізза політичної практики уважаю потрібним висказувати те, що думаю.
Прошу приняти вислів мого дійсного поважання для Вашої Особи й Вашої праці
Д-р Осип Назарук.
3.
Відень, 25. серпня (четвер) 1921
Високо Поважаний Пане После!
Вівторок (ЗО с. м.) хотівби я відвідати Вас з двома добрими знайомими, щоби поговорити про ріжні актуальні справи, в яких я мало визнаюся. Як що Ви, Пане После, булиб ласкаві приняти нас того дня, то не відповідайте. А як Вам той день невигідний, то будьте ласкаві, задепешувати, щоб не приїздити.
Читаю Вашу книжку з великим інтересом. Сподіюся, що Ваше здоровля держиться бодай так, як я Вас бачив останнього разу.
Щиро здоровлю
Д-р Осип Назарук
4.
Відень, 3. вересня 1921
Високо Поважаний Пане После!
Аж за дві справи мушу у Вас прохати вибачення:
1. В 35. ч. „Українського Прапору” появилася в ріжних вістях мала, але доволі необережно взята з львівських газет (чи за ними подана) вістка про відношення між обома групами наших монархістів. Твердженням, немовби прихильники гетьмана Скоропадського переходили до плк. Вишиваного -— може Ваша група чутися діткнена. Прошу приняти до ласкавого відома, що теперішний (новий) редактор п. Іван Німчук, зрештою людина дуже совісна й солідна, помістив цю нотатку не зі злої волі, тільки з недогляду. Ми готові кождої хвилини приняти від Вас до друку в тій справі навіть довше вияснення з дійсною готовістю.
2. Я не приїхав вівторок з причини від мене незалежної: захворіла жінка п. Лева Петрушевича, а без нього я не хотів їхати з ріжних причин, про що легко додуматися. Зрештою скажу без обиняків: хотів я мати свідка, щоби ніхто з галичан не підозрівав мене о якісь „таємні“ звязки. А що свідок якраз цей потрібний — не міг їхати, отож і мені було ніяково їхати. Справа затягнеться
