16.1.1925
Reichenau, N.Ö.
Високодостойний Пане Раднику!
Прошу прийняти мою уклінну та щиру подяку за Вашу ласкаву память, якої дорогий для мене доказ бачу в листі Вашому. Звольте, Високодостойний Пане, прийняти також мої найщиріші побажання, щоб цей Рік Новий приніс Вам все найкраще, а найважніше здоровля і добрі умови для продовжування Вашої великоцінної Праці, Вам на радість, а нам, молодшим, на науку.
Простіть мені великодушно, що тільки сьогодня шлю Вам оці свої побажання. Цілі свята пролежав я хворий на інфлюенцу, яка при моїх слабих легких все проходить тяжко. Обмежитись звичайною новорічною карткою, у відношеню до Вашої Особи, я не почував себе в праві, а листа до сьогодняшнього дня справді не мав змоги написати. Прошу не взяти мені цього на зле.
З великою радістю прочитав я у Вашому листі, що “Спомини” Ваші вже доведені до 1901 р. і пишуться дальше. Аби Бог дав, щоб могла як найшвидче скластись оця видавнича спілка, про яку згадується, і щоб “Спомини” Ваші як найшвидче побачили світ. Вони так потрібні для скріпленя традиції того, що було творчим і будуючим на Україні.
Ви глибоко зворушили мене, Високодостойний Пане, своєю прихильною згадкою про мою статейку в “Українськім Голосі” Ваше добре і ласкаве слово служить мені заохотою до дальшої праці в цих безмірно тяжких умовах нашого сучасного життя.
Питаєте ласкаво про мою працю. Тепер викінчую друк V кн. “Хліборобської України”. Тяжко це йде, бо маю тільки одного помічника, а друкуючи у Відні, треба всі рукописи переписувати на машині, і з коректою велика морока. Як тільки книжка вийде, зараз, розуміється, буду мати честь переслати її Вам.
Прошу передати моє щире поздоровлення з Новим Роком і подяку за память Високоповажному Синові Вашому, і прийміть, Високодостойний Пане Раднику, вислови найглибшої пошани від Вашого покірного слуги
Вяч. ЛИПИНСЬКИЙ
