Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/271

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Другою формою обмеженя сили та імперіялізму жовтих єсть сильна, авторітетна і дідична монархічна влада. При класократії вона завжди: 1. дістає апробату, благословення, з рук влади духовної і від тоді стає, як і сама влада духовна, владою одною для цілої нації — і для жовтих і для чорних — для тих, хто її іменем править і для тих, ким правлять; 2. вона сама обмежена законом, вона ніколи не самодержавна, вона консервативна але не реакцийна, вона береже старі закони але не задержує повставання нових.

Своєю покорою перед цією монархічною владою, своїм послухом для неї, обмеженям своєї власної жадоби необмеженого поширеня і необмеженого панування наказами цієї монархічної влади верховної, яка істнує реально, яку всі бачать, до верховного суду і закону якої всі мають доступ — жовті усувають з психіки чорних, руйнуюче всяке громадське життя, почуття беззаконня, рабства, почуття безсилля перед пануванням необмеженої нічим грубої сили. Тільки отака, обмежуюча законом імперіялізм пануючої аристократії і сама обмежена законом, класократична влада монархічна, дає цій аристократії моральний авторітет в очах пасивних мас. Тільки знаючи, що жовті так само як і чорні мусять слухати Монарха і персоніфікованого в його особі закону цілої нації і цілої держави — чорні воспринимають їх активність, їх творчий порив, їх фактичний провід. Тільки класократична влада монархічна уможливлює національну — громадську і матеріяльну — творчість жовтих, народженя з них і з чорних нової сильної орґанічної нації. Без такої Монархії не повставали нові нації; без неї не бувало і не може бути класократії.

Дальшим етапом отакого орґанічного народженя нової нації єсть орґанічне сполученя прибувших жовтих з созвучними їм елєментами серед місцевих чорних. Бо розуміється оце політичне обмеженя жовтих, про яке вище мова, не сталося тільки завдяки свідомій волі самих жовтих. Прикладів самообмеженя історія не знає. І коли місцеві чорні уявляють із себе позбавлену власних, відпорних, лицарських елєментів масу до боротьби нездатних рабів, то вони звичайно остаються рабами. Жовті не можуть тоді знайти спільної з ними мови, спільних форм громадської орґанізації. При таких умовах вони не можуть сполучитись орґанічно в одну націю з чорними і — або повертають завойовану ними землю в залежну од метрополії колонію — або, як що і творять на землі чорних нову державу, то правлять ними без Монарха, необмежено, не зливаючись національно з чорними і ніколи в таких республіках не витворюючи спільно з ними нової орґанічної нації.

Як розділ влади світської од влади духовної, так і повстання класократичної монархічної влади (що обмежує імперіялізм жовтих