Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/313

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


і до ніякої вищої активної орґанічної ґрупи пристати, кочують вони серед нації, як одірвані комірчини розложеного і не виконуючого своїх функцій орґану. До них прилучаються так само декласовані і часто, при пануванню демократії, зіпхнуті на найнизчі щаблі суспільства войовничі нащадки колишньої пануючої лицарської класократії. Врешті, в моменти революцій, в їх ряди вливається ціла маса так само декласованих елєментів войовничо-кримінальних, які в нереволюцийні періоди скеровують свою енергію в инші, неполітичні сфери життя та унешкодливлюються тоді ріжними примусовими державними мірами.

Всі оці кочові, неосілі, матеріяльно непродукуючі — або продукуючі тільки під примусом голоду, з погордою і зненавистю до своєї праці — переважно декласовані елєменти, притягаються взаємно до себе спільним їм всім почуттям зненависти войовників, як до розложених демократизмом пацифістичних, розтовстілих і зажерливих спекулянтів продуцентів, так і до цілого взагалі »свобідного і вільного«, — пануванню всяких пролазливих і пацифістично-хитрих (войовничій психіці особливо ненавистних) хамів сприяючого — укладу життя демократії. Оця спільна зненависть, поруч зі спільним їм всім бажанням влади, обєднує всі ці расово ріжнородні типи одним стихійним хотінням, з якого родиться у них одна спільна громадська віра і одна залізною дисципліною спаяна орґанізація. Оцею єдностю хотіннь, опертою на спільній стихійній зненависті; — далі орґанізованостю, необхідною для здійсненя спільних войовничих імперіялістичних цілей будуччини, і врешті одною вірою, дисциплінуючою внутрі орґанізації неоднакові расові інстинкти і темпераменти її членів — ріжниться расово ріжнородна охлократія внутрішня, від так само расово ріжнородної, але спекулянтської, невіруючої, раціоналістичної, вільнодумної і пацифістичної, а тому до ніякої орґанізованости нездатної, демократії. Але знов же оця расова ріжнородність і єдність хотіннь тільки в зненависти та в здобуванню цілей будуччини, засадничо одріжняє войовничу охлократію від войовничої так само класократії, якої єдність хотіннь випливає: з расової і орґанічної єдности та усталености, з минулої спільної традиції — і кермується: не захватними цілями будуччини, а обороною та ритмічним досконаленям вже сотвореного в минувшині, і не зненавистю до чужого, а любовю та привязанностю до свого.

Завойованя охлократичне може бути, вживаючи сучасного парламентського жарґону, »праве« і »ліве«. Перше полягає на поширюваню влади вже перемігшої і правлячої охлократичної державної орґанізації, друге — на поборюваню шляхом революцийним здеморалізованої і розложеної державної орґанізації старої, та на твореню проти неї своєї охлократичної державної орґанізації нової. Прикладом