перш за все нищиться моноґамічна родина-семя, яка — в протилежність до охлократії — єсть основною комірчиною і підставою істнування класократії. Розклад моноґамічної семї в кругах, що постачають кандидатів в правлячу верству, це характерна ознака панування всякої охлократії, однаково, чи це буде розклад семї дворянсько-чиновничої за часів російської Імперії, чи розклад семї робітничої, »пролєтарської« за часів большовиків, чи розпуста французької титулованої охлократичної аристократії при парижських дворах Людовиків, чи врешті, відмінна по свому походженю, але однакова по наслідкам, поліґамія вищих кругів охлократій магометанських і т. д. Паралєльно з цим, при пануванню охлократичних войовників і пророків в одній особі, бачимо найгірші форми жіночого приниженя і поневоленя, якими кінчиться звичайно фарс демократичної »еманципації жінок«. Жінка — по самій своїй природі персоніфікація пасивности — ділить тоді долю цілої взагалі пасивної маси, — а ця маса, після періоду своєї »суверенности« за панування демократії, опиняється звичайно під пануванням охлократії і повертається тоді в становище німої, інертної, засуґґестіонованої террором і вірою своїх правителів — рабської юрби.
Хто хоче попасти в ряди правлячої верстви, той, при охлократичнім методі орґанізації аристократії, мусить бути вирваний з семї і класу, а не так, як при класократії, належати до доброї семї і спаяного класу. Він мусить бути вирваний зі свого природнього орґанічного оточеня і поставлений в умови, найбільше сприяючі осягненю повної механічної єдности пануючої охлократичної безкласової орґанізації. Чи ці умови будуть знайдені в формі т. зв. »мужських домів«, в які виділяється і в яких виховується на будучих правителів мужська молодь якихось африканських диких кочових охлократичних племен, — чи це буде казарма і державна школа охлократій в добах вищого розвитку цивілізації — суть поповненя і виховування правлячої охлократичної верстви все остається та сама. Ріжниця між системою вихованя напр. англійською і напр. російською — коріниться власне в ріжниці методів орґанізації аристократії класократичної, де все направлене до того, щоб одиницю удержати як можна більше під впливом орґанічного — родинного і класового оточеня — і орґанізації аристократії охлократичної, де все направлене до того, щоб одиницю з її орґанічного оточеня вирвати. І доки пасивна маса, якою править охлократія, не почне, під впливом зросту матеріяльної культури, диференціюватись та виділяти з себе орґанічні класові сполученя, що не піддаються терророві, суґґестії і виучці охлократів — доки вона тільки постачатиме для правлячої верстви все нових і нових »родства не памятаючих« яничарів — доти