Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ваню купонів від анонімних акцій, знаходять всю радість життя, все оправданя свого істнування — теж призначена ця книга.

І для купців та фінансистів, що мають стільки розуму і чести, щоб задовольнятись невеликим але певним прибутком в контролюючій і обмежуючій їхні апетити класократичній монархічній державі, замість бажати собі непомірних спекулянтських зисків в даючій їм необмежену владу і свободу народній демократичній республиці.

Для робітників того рицарського типу, що кував колись зброї хрестоносцям і ставив величні Доми Божі, ведений не надією як найбільшого зиску, а радістним поривом творчости і віри. Для робітників, які занадто шанують себе і свою творчу працю, щоб виховувати в своїх серцях демократичну зненависть нікчемної голоти до багатших і себе на знаряддя виборчої політики декласованим інтеліґентам віддавати. Для робітників, що не бояться дисципліни і орґанізації, бо і одного і другого вчить їх машина, але поборюють визискуючий їх анонімний капітал, який єсть власне синонімом республиканської анархії і дезорґанізації. Для робітників, які завжди шанують господаря власника, коли він дійсно єсть господар, коли він сам особисто своєю здатностю вождя розвиває свою фабрику, і які погорджують аґентами анонімного капіталу, що дбають тільки про найбільший зиск, а не про фабрику. Для робітників, що не хочуть бути кочовою пролєтарською юрбою, яку умисне з місця на місце, з фабрики на фабрику, жене — і анонімний капітал, щоб не мати супроти них ніяких обовязків, — і демаґоґічна, застрашуваням революцією промишляюча інтеліґенція, щоб мати в неосілому кочовому робітникові завжди готовий революцийний матеріял. Для робітників, що хочуть мати при фабриці свій дім, свій огород: робітників осілих, яким фабрика так само рідна, як селянинові земля, і які тому хочуть, щоб вона була ведена відповідально і особисто, а не безвідповідально, анонімно. Для всіх таких робітників призначена ця книга. Вона каже їм: демократично-республиканську спекулянтську анархію і безсоромне визискуваня Вас анонімним капіталом може знищити тільки класократична Трудова Монархія. В ній Ви, робітники, як стан і клас — а не як потрібна тільки інтеліґентам соціялістична чи комуністична партія — будете мати свою участь — свої права і свою відповідальність — у владі. Настає час, коли Ваші міцні руки можуть взяти участь в керуванню державою. Але для цього Ви мусите виховувати в собі почуття правлячої верстви, а не юрби, бажаючої тільки хліба і забав. Де сказано що робітник мусить бути тільки або большовицьким чрезвичайщиком, або республиканським демократом? Чому він — рицар продуцент — не може стати опорою Трону? Чому він не має взяти участи в будові Українського Гетьманства-Монархії? Чому цею участю не має він забезпечити собі в сильній Гетьмансько-монархічній Державі всі права, а одночасно не бажати собі самодержавної диктатури і дати права иншим класам? Де сказано, що дух рицарський не має бути ніколи духом робітника?

Для жіноцтва українського, що творить не окремий клас, а основну, бо родинну комірчину всіх класів — теж призначена ця книга. Вона каже жінкам Української Землі: коли не хочете, щоб діти Ваші були тільки мясом для колоніяльної анархії і різні, то будьте віддані Верховній Гетьманській Владі Українській так, як матрони римські. Як вони, будьте реліґійні і патріотичні. Виховуйте дітей Ваших від наймолодших літ в послуху Богові і Гетьманові. Инакше плакатимете всі вічно над своїми синами, що будуть під ріжними соціяльними та »національними« гаслами гинути в братоубийчій — для Землі Української безплодній-

XXXIX