Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/497

чайною демократичною партією інтеліґентів, таких самих, як і їх демократичні противники: ⁣»шовіністи«, ⁣»націоналісти«⁣ і ⁣»анти-соціялісти«. І одні і другі займались однаковісеньким, не маючим нічого спільного з класами, підбунтовуваням ⁣»народу«⁣ проти ⁣»панів«, ⁣»бідних«⁣ проти ⁣»багатих«, ⁣»Українців«⁣ проти ⁣»не Українців« — з тою тільки ріжницею, що есдеки робили це принаймні по членороздільним (посідаючим якусь лоґічну думку) демократичним західно-европейським зразкам, а наші ⁣»націоналісти«, при всіх своїх сильних почуваннях і милім ⁣»національнім романтизмі«, обовязку лоґічно думати і говорити зовсім не почували. Коли-б вони почуття такого обовязку мали, то легко-б зрозуміли, що наприклад класові анґлійські тредуніони єсть для робітників анґлійських найкращою школою анґлійського патріотизму і найбільшим обєктом зненависти та поборюваня для ріжних інтернаціональних комуністів. Вони-б знали також, що з класового обєднаня хліборобів і з класового обєднаня робітників на Україні може вирости патріотизм і організованість місцевого громадянства, а ріжні партийні ⁣»націоналізми«⁣ тільки збільшать розпорошеність цього громадянства ще й на ріжні ⁣»нації«. Гарно виглядав-би український республиканський демократичний парламент (коли-б він був можливий), в якому українські націоналісти зустрілись-би з иншими націоналістами, вибраними ⁣»суверенним народом«⁣ ріжних, потворених тепер большевиками на Україні, ⁣»національних республик«.

3. Занепад серед місцевого громадянства почуття законности, яке не витворюється там, де нема власної місцевої влади і де відносини між державою і громадянством не носять гармонійного і орґанічного характеру.

Страх тільки перед кнутом, повагу тільки для фізичної сили і повну погорду для людини як обєкту і субєкту права — виховала в нашім громадянстві, поневоленім державою, охлократична Росія. ⁣»Правом і лівом« — цей характерний історичний вираз, малюючий повне беззаконня, сваволю і анархію неопанованого безсилою державою громадянства — повстав у нас під пануванням демократичної і свободолюбивої Польщи. Споконвічне перемішуваня на нашій землі цих двох історичних впливів — в їх проявах найгірших, як це завжди буває на ⁣»окраїнах«⁣ і ⁣»кресах« — витворило серед місцевого громадянства, без огляду на те, як воно себе в своїх ріжних ґрупах називає, сполученя рабства і хамства. З оцим політично руйнуючим сполученям двох собі протилежних прикмет доводиться і доведеться перш за все боротись кожному, кому лежить на серці орґанізація нашого громадянства і усуненя основних причин його неорґанізованости та нездатности до окремого, незалежного, державно-національного буття. При чім памятаймо, що коли відповідним виховуваням громадянства і відповідним методом його політичної орґанізації, хамство обмежити сильною дисциплінуючою державною владою і послухом законам, а рабство ублагороднити допущеним законної політичної свободи і любовю до неї в межах закону, то при таких формах цього сполученя ми можемо стати нацією державною, сильніщою навіть і політично культурніщою ніж сусідні нації.

4. Піскуватість структури місцевого громадянства, яка виявляється у взаємнім себе незнанню українських людей і в