Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/561

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


В концепції єдиного проводу, без якого не може бути позитивного єдиного фронту, треба розріжняти два основні принципи, собі взаємно протилежні, але разом з тим себе взаємно доповняючі і один без другого реально не істнуючі — принципи консерватизму і поступу. Перший — єсть принципом старих панів, старої правлячої верстви, другий — принципом панів нових, кандидатів на правлячу верству нову. Єдиний провід можливий тільки тоді, коли ці два принципи борються між собою в умовах одного, обовязуючого одних і других закону, і в умовах взаємного себе визнавання та взаємної до себе пошани. Коли такого одного закону і такої взаємної до себе пошани нема, поступ перетворюється в революцію, консерватизм в контрреволюцію і спір між ними в лоні нації може бути вирішений тільки боєм, а в бою одного проводу для обох борючихся сторін бути, розуміється, не може. Як виглядають взаємовідносини між консерватистами і поступовцями в умовах законности і взаємної пошани, тоб-то при єдности національного проводу?

Консерватисти хочуть зберігти ту форму влади, ту форму національного проводу, яку нація одідичила по останній фазі своєї історії — ту форму, яку вона вже реально в своїй національній минувшині собі витворила. З тією формою вяжеться вся традиція, весь історичний досвід і все матеріяльне добро нації, тоб-то всі ті духові і матеріяльні цінности, які нація, в лиці своїх консервативних елєментів, собі досі здобула. Поступовці хочуть зреформувати національну владу відповідно до своїх хотіннь, звязаних з такими чи иншими представленями про національну будуччину. Вони хочуть одержати для себе більшу пайку в духових і матеріяльних добрах нації, вважаючи, що таке збільшеня їх стану посідання на рахунок консерватистів буде сполучене з розвитком і добром нації.

Непохитна вірність даній традицийній національній владі, дисциплінованість, відповідальність, честність, здатність до послуху і уміння здержувати свої індивідуалістичні анархічні інстинкти, вироблена відповідним вихованям перевага розуму і волі над почуваннями і уміння керувати своїм темпераментом, привязаність до національної історичної традиції і одідичений з нею досвід в правлінню нацією — це основні характерні прикмети консерватистів. Захопленя образами будуччини, більше примітивний і тому більше експанзивний ніж у консерватистів імперіялізм (хотіння влади), перевага емоціональности над розумом в думках та ділах і оптимістична віра в змогу людей здійснювати повностю свої хотіння — це основні характерні прикмети поступовців.

Динаміка — життя, рух — кожної живої нації полягає в обороні сильними консерватистами традицийної істнуючої форми національної влади і в постійнім реформуванню цієї влади поступовцями, в міру того, як вони в боротьбі з сильними консерватистами перебірають їхні прикмети: розум, дисциплінованість, орґанізованість, відповідальність за свої діла і слова, уміння панувати над своїм темпераментом та збагачений боротьбою і взаємним намацуваням своїх слабих пунктів історичний досвід в правлінню нацією.