Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/623

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


шацтво. Тільки така піддержка Гетьманства »свідомими Українцями« може викресати серед москвофільської соціяльно-консервативної більшости віру в Україну і може зробити з неї твердий фундамент під будову Української Держави. І тільки тоді, коли Держава Українська знайде собі опору в місцевих — біля свого Гетьманства-Монархії зорґанізованих і скріплених — соціяльно-консервативних і державно-творчих силах, зникне їхнє москвофільство і Україна перестане бути професією пару сотень більше чи менше анархічних інтеліґентів літераторів, а перетвориться в розвинену, орґанічну реально істнуючу державну націю.

Разом з тим усунено буде і втручання Москви у внутрішні українські справи, зо всіма страшними для України наслідками цього втручання. Коли місцевими спільними силами старих і нових »панів« (нащадками колишньої правлячої верстви і представниками »свідомої«, бажаючої собі влади, верстви нової) обєднаними біля традицийного символу Держави і Нації — Гетьманства — буде здавлений перший український бунт проти власної Української Влади — підстава панування Москви на Україні буде знищена. Політичним союзом Гетьманська Українська Держава позбавить Москву законної можливости йти війною на Україну; а фактичної можливости втручання у внутрішні українські справи Москва буде позбавлена внутрішньою державною силою українською, потрібною для здавленя власними українськими руками місцевої української анархії. В той спосіб народилась сучасна Україна за Гетьмана Богдана Хмельницького і тільки в той самий спосіб зможе вона завтра відродитись. Бо як всяка реальна влада — так і реальна Влада українська — держатись може тільки такими засобами, при помочі яких вона повстала.

*  *  *

Отже для перемоги Москви і на погибель Україні працює та інтеліґенція українська, що — розігнавши всіх розумніщих та честніщих зпосеред себе, і опанувавши сьогодня всю періодичну українську пресу — шукає собі легкого прожитку з цькування законного Українського Гетьмана, Гетьманців і Гетьманства.

Коли по упадку большовизму на Україні вибухне приголомшена большовиками українська соціяльно-консервативна стихія; коли ця стихія не знайде в українстві, зацькованої і запльованої до того часу його інтеліґентськими репрезентантами, української соціяльно-консервативної монархічної орґанізації та ідеолоґії; коли без власної української монархічної точки опори, в особі законного і дідичного Українського Гетьмана, ця стихія розпорошиться і сама себе, по споконвічному звичаю українському, переріже; і коли врешті Москва по цьому самому споконвічному українському звичаю знов прийде на Україну заводити державний лад і порядок, — то одвічальність за цю нову грядучу українську руїну хай спаде на головну виновницю цієї руїни: на »свідому« інтеліґенцію українську, яка, замість піддержувати та скріпляти державно-творчі прояви духа своєї нації, ці прояви своєю духовою інтеліґентською діяльностю поборює і