Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/626

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


в перший-же день зачаття цієї держави на рідній Українській Землі, мати в собі ту моральну силу авторитетности, яка дозволить йому рости і вирости в могутнє дерево держави.

Без такої внутрішньої моральної сили авторитетности, не можна буде забсорбувати, засимілювати і здисциплінувати всі ті нові активні елєменти, які, в міру стверджуваня реальними життєвими фактами правдивости нашої ідеології, почнуть цю ідеологію приймати.[1] Не можна буде переконати власним прикладом в життєздатности і правдивости ідеї України тих, найбільше здатних до будови держави, мешканців України, що в Україну не вірять. Не можна буде врешті знайти виходу з нашої найстрашніщої траґедії: придбати серед місцевого громадянства пошану для ідеї Гетьманської Української Держави наперекір інтеліґенції українській, що цю пошану нищить, замість її (як це робила в хвилинах народженя держав інтеліґенція всіх державних націй) — своїм інтеліґентським впливом на громадську опінію — творити.

В чім виявиться внутрішня моральна сила авторитетности того орґанізацийного зерна, з якого може вирости Гетьманська монархічна Українська Держава?

Виявиться вона в тім, що українська монархічна орґанізація буде одна. Коли монархізм український буде єдиний, нерозбитий; коли він витворить цю монолітну орґанізацийну єдність, якої досі не могла витворити ні одна політична орґанізація українська; коли він переможе серед своїх визнавців еґоцентричну анархію, цей первородний гріх всякого українства — то він дасть доказ своєї внутрішньої моральної сили і в день упадку большовизму він стане цим твердим ядром, біля якого почнеться кристалі-

  1. Коли дана політична орґанізація не має сили оцей приплив нових активних елєментів під прапори її ідеолоґії по свому образу і подобію зорґанізувати, її ідеолоґія вирождається, приймає форми карикатуральні і політичний твір, що мав вирости з цієї орґанізації, гине як рослина, виросша з хирлявого зерна. Всі ми бачили, в що виродилась в руках ріжних »отаманів« правдива і життєздатна сама по собі ідеолоґія української самостійности. Політична анархія т. зв. »петлюрівщини« появилась тому, що самостійники українські в хвилину російської революції були розпорошені і незорґанізовані. Вони не були в стані, при своїй неорґанізованости, опанувати стихію, яка стала шукати для себе виходу в самостійности, а з другого боку ця стихія не мала і не могла мати ані виробленого політичного методу орґанізації, ані орґанів, потрібних для здійсненя її стихийних хотіннь. В результаті »самостійництво« стало гаслом для валеня Української Держави. Це саме буде і з монархізмом українським, коли в день упадку большовиків не буде сильної своєю авторитетностю української монархічної орґанізації, ака-б могла цей стихийний монархізм опанувати і зорґанізувати.
    Між иншим всі наші — нечисленних тодішніх самостійників — заходи таку самостійницьку орґанізацію ще перед війною скласти — висміювались і поборювались українськими інтеліґентами, як »наївні фантастичні утопії« і »пансько-поміщицькі затії«. Згадую про це тому, що ці самі інтеліґенти, постававши сьогодня з есерів і есдеків-автономістів »самостійниками«, тими самими словами стараються осмішувати нашу орґанізацію монархічну ... до часу поки знов не постають самі монархістами — стільки-ж вартними, скільки вартне було і їх самостійництво, як що сильна орґанізація монархічна не потрафить їх в карби взяти та їх дезорґанізуючий вплив унешкодливити.