не найбільш на Україні популярні інстинкти збереження як найдовше і за всяку ціну душі в грішному тілі — переважають над так у нас непопулярною самопосвятою для громадської справи, силою характеру і вірностю ідеї.
Ті чи инші „пани” і ті чи инші „не пани” на Україні завжди були, єсть та до кінця світа будуть. І коли „не пани” українські вважатимуть своїм головним завданням побивати українських „панів” грою на найнизших інстинктах юрби, йдучи по лінії найменшого опору, — і коли таке побивання буде називатись „українством”, то з побиваних ним „панів” виживатимуть і плодитимуться в Україні тільки ці, що вживатимуть в боротьбі за своє життя такої самої зброї: що такому використовуванню українства будуть в своїй обороні противоставляти таке саме використовування російськости, чи використовування польськости. А що при однаковій вартости моральній про перемогу рішає вкінці більша сила матеріяльна, то в споконвічній українській боротьбі хамів „не панів” з хамами „панами”, перемагали, перемагають і будуть перемагати ці останні.
Отже й тоді „террор польської влади”, „єзуїти”, „безхарактерність” і т. п. в процесі денаціоналізації наших „посідачів” не грали рішаючої ролі. Де швидче були не причини, а наслідки. Знайти основну причину цього процесу — це значило б найти причину причин нашої національно й державно-творчої слабости. Але мабуть сили людського розуму для цього за слабі. Не беручись за таке шукання, попробую зазначити цілий ряд причин, які в цьому процесі грали більше або менше рішаючу ролю.
Перш за все слабість місцевої „панської” верстви тим більша, чим дальше на Схід і Південь України: слабість по числу (квантитативна), пропорціонально до народніх мас, і слабість по якости (квалітативна), пропорціонально до того завдання, яке стояло перед нею. Остання виявлялась перш за все в анархічнім, свободолюбивім індивідуалізмі, що не дозволяв цій верстві міцно внутрі зорґанізуватись і витворити, необхідну для завершення Україну-творчого процесу, сильну, обєднуючу і всенаціональну монархічну українську владу. Глибші причини цієї внутрішньої слабости лежали мабуть в природнім багацтві України, яке давало можність ситого життя без великого
