Сторінка:Віктор Зелінський. Синьожупанники (1938).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


гимну, що ми готові душу й тіло покласти для нашої Батьківщини, закінчуючи тоастом: Слава Україні!

По обіді військовий міністер попросив нас на балькон і тут зроблено спільну знимку. При пращанні фон Штейн сказав мені, що ешелони з нашими вояками виїхали в напрямі Ковля, де є перший пункт українських земель, які під сучасну пору знаходилися під окупацією Німеччини. А я мушу спершу поїхати до Берестя, щоб там побачитися з командантом східнього німецького фронту ґен. фон Гофманом. Там навяжу контакт з Генеральним штабом східнього фронту в ціли спільної акції проти большевиків.

Вечером того ж дня покинув я Берлін. Мій штаб поїхав до Ковля, а я до Берестя Литовського. Зі мною їхав старшина німецького Генерального штабу.

До Берестя їхав я продовж півтора доби. Думаю, ґен. фон Гофман був повідомлений про мій приїзд. На станції ждав на мене старшина Генерального штабу східнього фронту. Він відвіз мене до фортеці в Бересті (бо місто Бересть було зруйноване). Тут була призначена для мене кімната. Це був ранок. Старшина попрофів мене, щоб я на год. 1-ту був готовий на авдієнцію до Генерала Гофмана. По мене приїхало авто й я заїхав до головної квартири ґен. фон Гофмана.


II. Ґенерал фон Гофман і Ковель

Негайно по мойому приїзді до квартири покликано мене до комнати начальника східньо-німецького фронту ґен. фон Гофмана. Стрінув мене Генерал з лагідним обличчям, з виглядом боєвої людини. Взагалі його постать представляла стрункого, енергійного старшину. На грудях мав найвище військове відзначення, залізний хрест.

Несподіване було для мене те, що він промовив в російській мові. По офіціяльнім привитанню, почалася між нами щира розмова, як двох Генералів двох різних армій. Від нього довідався я про те, що він вже в японсько-російській війні був німецьким військовим агентом при армії японського Генерала Кавімуре. Тут теж він мав нагоду стрінутися з одним із більших боїв, в якому я брав участь, і в якому я одержав найвище військове відзначення, хрест св. Юрія. Ґен. Гофман знав теж і про мій бій під Березинами, де я по завзятій боротьбі дістався до німецької неволі. Він з признанням говорив про ті два мої бої. А я зі сумом відповів:

 — Так, ви пане Генерале хвалите мій бій під Березинами, який всеж таки скінчився для мене трирічним полоном. А мої побідники Генерал фон Ліцман і Шефер Баядель кермують сьогодні німецькими арміями.

27