Ґенерал фон Гофман махнув рукою і сказав:
— Що там ґенерали Ліцман і Баядель, яка доля тепер перед вами отвирається, то вони про таке навіть і не мріють.
Мене ті слова ґенерала здивували. Я не знав, до чого він те говорить. Щойно пізніше, в Києві, я дізнався, які пляни готовили німці у відношенню до моєї особи. Але про те напишу пізніше.
— Звичайно — відповів я ґенералові — для мене в Україні отвирається дорога на пост начальника дивізії, а пізніше може й корпусу.
— В Україні тепер розвиваються такі події, що вони вас, як видатнього старшину й орґанізатора, можуть висунути на високе становище.
Тут ґен. Гофман широко розказав мені про останні події в Україні, а зокрема по Берестейський мир, якого душею був він сам. Він зясував ті всі переспективи в молодій Українській Державі, яка вступила Берестейським миром на світову арену.
Врешті фон Гофман заявив мені отверто, що він до Берестейського миру був беззастержним русофілом, а про Україну, як про державну одиницю, він ніколи й не думав. Щойно Берестейський мир, а головно стріча з двома світами: московським і українським, перехилила його симпатії цілком на сторону України. Він побачив скільки Україна культурою і живучою силою перевищає Москву. Згадуючи про сучасний хаос в Росії, ґен. фон Гофман заявив, що доля Росії лежала в його руках.
— Чому? — спитав я.
— В Москви мали ми свойого військового аґента. Він, зараз по більшовицькому перевороті, надіслав до мене телєґраму, щоб я, як командант східнього німецького фронту післав до Москви один полк наших жовнірів і большевицька революція буде зліквідована. Наш військовий аґент, людина здібна, є добрим знатоком російських відносин. Його зазив мав дійсно надійні підстави. Відносини в Москві були такі, що ми могли дуже легко опанувати Москву, наставити вигідну нам владу й у той спосіб цілковито зліквідувати наш східний фронт. Я, розуміючи думку й пляни нашого аґента, зараз же звернувся телєґрафічно до канцлєра Німеччини Ґеорґа ф. Гертлінґа, подаючи йому пропозицію нашого військового аґента в Москві. При тім додав я, що можу вислати не тільки полк, але цілу дивізію. Нажаль дістав я від канцлєра відповідь, що того не потрібно робити, бо це не лежить в нашому інтересі. От бачите, пане ґенерале, як прогайновано прекрасну нагоду. Про те я переконався іменно на Берестейському мирі, де стрінувся з тими більшовиками, яких ми могли в зародку зліквідувати.
— Яке ваше враження з Берестейського миру? — спитав я фон Гофмана.
28
