Сторінка:В. Липинський як ідеолог і політик (1931).djvu/61

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

„ … Гетьман Скоропадський зі своїми карними відділами тяжко записався в памяті народній і зрадив і саму ідею незалежної України“.

Не личить, панове, Вам, патентованим федералістам таке виписувати! Та-ж Ви добре знаєте, що карні відділи завелися на Україні не за Гетьманства, а за Центральної Ради, яка не уміючи завести хоч сякий такий лад на Українській Землі, уможливила й викликала їх до життя і що Гетьманський Уряд Української Держави, перейнявши цю немилу спадщину од демократичної Центральної Ради мав чимало клопоту поки настільки привернув лад в занархізованій Вашою демаґоґією країні, що зміг нарештї винищити й ті самозванні карні відділи…

Не воюйте-ж, панове, такою дурною брехнею. Не забувайте, що й читачі „Тризубу“ теж багато де чого бачили вже на власні очі і дещо розуміють з Вашої демократичної політики.


Але перейдім од „реальної УНР“ до нашої гетьманської „реакційної“, „штучної концепції“.

В. Липинський сформулував у виразних, всім логічно ясних і зрозумілих незбитих сентенціях те ірраціональне, що лежало ніким у свій час не сформуловане, не усвідомлене, ніким на цілій Україні, не виключаючи й покійного, не висловлене, не зясоване: інстинктивний відрух душі українського народу, одзвук призабутої, ворогами приспаної нашої историчної традиції —

чин Гетьмана Павла Скоропадського

з дня 29 квітня Р. Б. девятьнайцятьсотвісімнадцятого.


Легко, панове, було списати „права людини й громадянина“ або „ерфуртську програму“ у 1917–18 роках; для того не треба було навіть ні французської, ні німецької мови знати; все це було нашими демократичними учителями з півночі перекладене на зрозумілу всім тим, хто на наддніпрянській Україні дійсно умів читати, московську мову…

І Ви переклали й списали Ваших 22 федералістично-демократично-соціялістичних програмі, по яких і галасували спантеличені люде по цілій Українській Землі.

Покійний В. Липинський не списував.

Він чуйним духовим ухом підслухував пульс народнього життя, він не розумом, а цілою душею, цілою істотою своєю відчутив приспані образи минулого, злив в одно орґанічне ціле