те, що було колись, з тим, що є зараз на Українській Землі, і тим дав нашим людям змогу зрозуміти, що саме маємо ми робити для дальшого орґанічного розвитку нашого народу замісць того, щоби прищеплювати йому чуже для нього непридатне по знаменитих інтернаціонально-демократичних рецептах
В. Липинський сконстатував, що:
„З попередньої нашої історії одна лише доба може рівнятися по своїй українотворчій силі з добою Гетьманства 1918 р. Це — останні роки панування Великого Богдана. В свідомости своїй і своїх помічників він перестав вже тоді бути лише козацьким Батьком. Він хоче Королівства Руського… І тому падає він, горем убитий, на вість про бунт козацький. Валиться наче дуб од грому старий Гетьман, коли по десяти літах надлюдської праці ясно бачить, як Хам український не розуміє і по віках не зрозуміє, що таке Законність, Маєстатичність і Загальність — що таке вірність і шляхетність в будові нової Держави, в творенню Української Влади.
Повстання Пушкаря завалило українотворче діло Богдана Хмельницького. Повстання отаманів під фірмою „Петлюра-Винниченко“ завалило українотворче діло Гетьманства 1918 року.
І як в першім так і в другім випадку — так вчора як і від віків — переможці, обдерши Україну з Законности, Маєстатичности, з Загальности, перерізали зараз же на другий день самі себе і щезли в рабстві“.
Констатуючи це був В. Липинський не „утопистом реакції“, а тверезим реалістом, справжнім політиком.
Гетьманство в Р. Б. 1918 відродилося для всіх несподівано, наперекір 22-м, а коли долучити й хліборобів-демократів, то й всім 23-м політичним програмам наших політичних мудраґелів, дійсно, як у казці, як фенікс з попелу демократичної фразеолоґії.
Але од віку так було на землі, що ідеї книжні, мертві, до життя нашого непридатні, держать міцно в закостенілих пазурах своїх книжників. І Ви, наші українські книжники, не відчули життєвої Правди, яка перейшла до порядку денного по над Ваші книжні мертві схеми, Ви зняли руку проти виявленої так спонтанно народом нашим Нашої Правди…
І, як скрізь і завжди, щоб виправдати заподіяний Вами злочин — зруйнованнє що-й-но сконсолідованої Української Держави, — щоби заспокоїти власну совість, стали Ви голосно кри-
