Та ось в наші часи український народ починає відроджуватись національно. І перед польською та спольщеною шляхтою знову повстає питання, те саме питання, яке вже ставало перед сучасниками Богдана Хмельницького і перед Антоновичем та його, однодумцями: з ким іти? На чий бік ставати? Липинський для себе рішив це питання безповоротно: він став на українськім боці. Але він хотів, щоб ціла його верства пішла з ним разом.
Він хотів, щоб вона підперла українське національне відродження всіми засобами своєї економічної сили і культури, залишаючись сама собою, не декласуючися, не міняючи своєї суспільної сути, ні своєї віри.
В цім зєднанні своїх інтересів, своєї долі — з інтересами й долею українського народу Липинський бачив будучність і навіть одинокий порятунок для шляхетської, спольшеної верстви на Україні.
В 1909 році Липинський видає у Кракові книгу „Szlachta na Ukrainie. Udział jej w życiu nnrodu Ukrainskiego na tle jego dziejów.“. В цій книзі він на підставі праць самих же польських учених доводить, що шляхта на правобережній Україні — прямі нащадки старих українських родів, що вона навіть з антропологичного погляду дуже ріжниться від польської шляхти в справжній, етнографічній Польщі. І він звертається з палким закликом до цієї шляхти, щоб вона зрозуміла свій обовязок перед українським народом, відчула потребу звязати свою долю з його долею, показати, що вона розуміє потреби українського народа і хоче йому допомогти.
Як і 50 років перед тим, на заклик Антоновича, відгукнулись окремі одиниці з-поміж польського шляхетства на Україні, так і тепер лиш окремі одиниці пішли за Липинським. Але все-таки вони склали гурт, який почав р. 1909 видавати в Київі тижневик „Przegląd Krajowy“ в дусі ідеї Липинського. Цей тижневик видавано спеціяльно в польській мові, щоб зробити доступним для ширших кругів польського і спольщеного суспільства. Одночасно з тим було заложене популярне видавництво книжок для народу українською мовою. В „Przehląd“'i і в київській українській газеті „Рада“ надруковано цілий ряд статей Липинського, інтерес і значіння яких зберігаються ще й досі по 20 роках.
