Сторінка:В. Липинський як ідеолог і політик (1931).djvu/69

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Все більш углублюючись в дослідження історичної ролі спольщеної шляхти на Україні й того періоду, коли вона масово взяла була участь в українськім державнім будівництві (полов. XVII. ст.) Липинський пише дві монографії, які справедливо вважаються в українській історії за твори клясичні.

Одна — про Михайла Кричевського, козацького полковника і близького співробітника Богдана Хмельницького. Кричевський, родовитий шляхтич польського походження і культури, римо-католик, як обиватель української землі став на бік української революції, зробивсь одним з її героїв і головою приплатив свою вірність українській справі. На тлі біографії Кричевського Липинський розгорнув широку картину участи української шляхти в повстанню Богдана Хмельницького взагалі. На основі актового матеріялу, незвичайно пильно, а притім строго критично перестудійованого, на основі старого листування й инших матеріялів з численних фамілійних архівів, Липинський доходить до відкриття, що цілий ряд найблизчих помічників Хмельницького, яких память і досі переховала народня поезія, і яких уважано досі за простих козаків, належали до шляхетського стану.

Липинський установлює їх походження і справжні імена і зазначає їх ролю в повстанні. Цими висновками Липинського оперує українська історіографія й до сього дня, і нема ні одної наукової праці, яка виходить нині на Радянській Україні і яка присвячена добі Хмельницького, де-б на кожній сторінці не згадувалася ця праця Липинського і ще друга — під назвою „Два моменти з історії пореволюційної України“. Обидві ці праці вийшли в 1912 році у Кракові в обємистім збірнику під назвою „Z dziejów Ukrainy“, заповненім майже виключно (за виїмком передруку двох статей проф. М. Грушевського) працями самого Липинського. Як і „Szlachta na Ukrainie“ цей збірник видано в польській мові спеціяльно за-для того, щоб його читали нащадки спольщеної української шляхти, до якої автор головно адресувався.

Пізніще Липинський видав цю свою другу монографію в дещо зміненім і доповненім вигляді в українській мові під назвою: Україна на переломі (1657—1659). Замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті, Відень, 1920.

В цій монографії змальовує Липинський процес унезалежнення Української Козацької Держави під проводом Богдана