Сторінка:В справі герба України. 1918.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

ся дуже шабльоновим символом влади, і не має в собі ніяких характерних ознак нашої нації. Але разом з тим, лев, що дереться на недоступну скелю, роскішно символює відродженнє українського народу, не зважаючи на всі, здавалося непереможні, перешкоди, і цім він нам підходить і дуже характерний для нашіх часів. Звичайно, вживати його в історічно вірнім виді не годиться, бо він, як образ позичений, нічого не говорить ні розуму ні серцю, але до фігури здорового лева, що дереться на неприступну скелю, треба додати ще рухів, щоб з сього образа пашіло неудержним поривом перемогти поставлену перед ним перепону, щоб він символізував ту дінамичну силу енергії, яка прокидається в народі під час його національного відродження.

Лев є гербом Галичини і з осібна міста Львова, котрий зараз в руках поляків, і може бути, що в їх руках і зостанеться, а в такім разі признаннє герба Галичини гербом цілої України набірає особливого політичного значіння. Сим фактом ми морально приєднуємо Галичину до останньої України. До того, в Галичині лева уже признано гербом всеукраїнським і він вживається по нинішній день, і непризнаннє його гербом народнім матиме злий вплив на боротьбу галичан за своє визволеннє. Можна говорити, що галичане занадто поспішилися признаннєм лева у всеукраїнськім значінню, а проте то є акт, з котрим ми мусимо рахуватися, так само як і з наслідками того або иншого рішення. В сьому і полягає особливе значинне сього герба.

В нараді, котра відбулася в перших числах листопаду 1917 р. з ініціятиви Генерального секретаріяту народньої освіти в справі герба України, як доносить про те М. Грушевський[1], звернено увагу на герб гетьманських часів — ко-

  1. „Народна Воля“ 12 листопаду 1917. р., ч. 189.