тяжка, бо повітря було там прикре і смердяче; але помаленьку, з дня на день, вони до того звикли, і молоде подружжа де-який час почувало себе навіть щасливим у своїй низенькій хатині на передмісті. Але поблизу фабрики був шинок, де недорога була горілка і вино, — і Ставрос почав випивати. Спочатку заходив він туди з товаришами на годинку, потім просижував і цілий вечір, а далі — то почав уже вертатися до дому пізно вночі і зовсім п'яний. Пробувала Стелія сваритися з ним, але він був упертий. Потім він почав її бити і докоряти, випоминаючи, як вона тоді, втікаючи, водилася з солдатами. Одного вечора він, п'яний, викинув її за двері і зробив їй бешкеш уже на вулиці, викрикуючи про той сором так, що всі сусіди чули; потім потягнув назад у хату і знов тяжко побив за те, що вона не хотіла з ним спати. Минуло два роки такого життя. Отож одної ночі, коли вона лежала недужа, породивши дитину, Ставроса принесли до дому на ношах, тяжкопораненого: у п'яній бійці в шинку його поранено в бік ножем. Що правда, рана була неглибока, і через пару тижнів він почав одужувати, але сам собі нашкодив, бо не слухав ради лікаря: передчасно звівся з ліжка, поплентався у шинок, упився знов, а вертаючись до дому впав п'яний на дорозі і пролежав на холоді, поки його хтось підняв і дотягнув до дому. Рана знов роз'ятрилась, а надто взялася велика гарячка: до одної біди вчепилася друга, — запаління легенної пліви. Вже три місяці, всю зиму, лежав він
