Середні двері отворені на стежір. Зібенгар йде з гори, кельнер Юрко із входу та стрічають ся в рамах дверий. Юрко приодягнений в віденський стрій: капелюх, паличка, довге пальто.
Чого ви собі тут бажаєте?
Звинїть, але я маю дїло до візника Геншля.
Геншля нема дома. Ви чули се вже три рази, що у моїй хатї нема для вас місця. Як не затямите собі сього на будуче, то скажу відсьвіжити вашу память; — жандармови, розумієте мене?
Пане Зібенгар, перепрашаю вас дуже, я не приходжу до вас. У вашій хатї мешкають люди. Не можете доказати мінї нїчого нечесного.
Але як здибаю вас іще раз, то скажу вас парубкови викинути. Ну, застосуйте ся з ласки своєї до сього.
Я можу на се подождати. Побачимо, як воно буде. Я лише жду сього!
замикає сильно двері та поледво може запанувати над злістю на Зібенгара.
