Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/170

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 160 —

в прежнемъ виражено унѣверсалѣ, от компанѣйской повинности и иних шар варковъ, жадаемъ и приказуемъ. Данъ в Лохвицѣ, декабра 22, 1714 року.

Звишменованній полковникъ лубенский,

[242] 54.

Его царского пресвѣтлого величества войска Запорожскаго обоихъ сторон: Днепра гетманъ Іоанъ Скоропадскій.

Пану полковникови лубенскому и всей его старшинѣ полковой и кождому кому колвекъ о томъ вѣдати належит, симъ нашимъ ознаймуемъ унѣверса ломъ, иж презентовалъ намъ панъ Іванъ Павловичъ асаулъ полковій лубен скій два унѣверсали полковничіе на село Гонцѣ прозиваемое в сотнѣ Лубен ской будучое, ему даннie, и просил нашего на тое потвержателного унѣвер салу. Мы прето гетман, давши в себе преречоного пана асаула прошенію мѣстце, респектомъ услуг его, прежде ураду асаулcкoгo и тепер на томъ урадѣ в войску Запорожскомъ охочоронячіеся, як тое селце Гонцѣ симъ нашимъ унѣверсаломъ в спокойное ему владѣніе до ласки нашой и войско вой подтвержаемъ, такъ абы в томъ его владѣній жадная ему пану асаулу ни от кого не чинилася перепона, пилно повагою сего ж нашего унѣверсалу варуемъ и приказуемъ. Войтъ вас з посполитими людми (: кромѣ козаков, которій мают при своих козацких волностях ненарушне зоставати:) повиненъ всякое послушенство подданское отдавати.

Дан в Глуховѣ, 1715 року, 5 д. февраля.

В подленномъ подписано тако: Звишменованний гетман рукою власною,

[242—244] Съ подлинними сводилъ и вомѣсто владѣлця села Гонцовъ, асаула полкового лубенского, Івана Павлова, по его прошенію подписалыся полковый лубенский писар Стефанъ Савіцкий[1]).

[252] ПИРЯТИНСКОЙ СОТНѣ.
[Троцького].

Копій.

67.

Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого великого государя его царского священнѣйшого величества войскъ Запорожскихъ обоихъ сторонъ Днепра гетманъ Іоаннъ Скоропадский.

Всей старшинѣ и чернѣ войска его ж царского пресвѣтлого величества Запорожского, а меновите пану полковникови лубенскому зъ старшиною Полковою, тутже паномъ сотникомъ чорнускому и пѣрятинскому зъ тамош ними урядами и всѣмъ такъ войсковимъ, яко и Посполитимъ того полку оби вателемъ, и кождому кому қолвекъ отомъ вѣдати надлежить, симъ писанъ емъ нашимъ ознаймуемъ, поневажъ панъ Максимъ Троцкий, судia полковый лубенский, унѣверсали такъ антецессора нашого, яко и наши на мастности, іменно в сотнѣ Чорнуcкoй село Луговики, в сотнѣ Пѣратинской Повстинъ и слобудку Лазурки ему данніе, когда допущеніемъ божіймъ домъ его ж зъ всѣмъ черезъ пожежу огненную прийшолъ въ разгореніе, потералъ; теди по прошенію его тепер до насъ слушне занесенному, а барзѣй респектуючи на значніе в войску его царского пресвѣтлого величества Запорожскомъ от молодых лѣтъ щире, вѣрне и цнотливе ронячіеся працы инеменшіе заслуги, яко тые всѣ маeтности и слободку зкгрунтами и угодіами здавна до оныхъ

  1. Починаючи з арк. 199 до 252 включно, по всіх аркушах (і білих) скріплено написом: Къ симъ копіямъ Лубенского полку полковий писар Стефанъ Савіцкий руку приложилъ.