Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


XVII—XVIII ст. Воно спростовує думку, буцімбито територія колишньої Полтавщини її впливам підлягала меншою мірою, ніж територія кол. Чернігівщини (Стародубщина, Ніженщина, Чернігівщина). Тут діяли ті самі чинники. Вони ще існували перед Хмельниччиною. Клясові інтереси панівних кіл — старшини, манастирів — тут не менш яскраві, як на Північному Лівобережжі.

Характерні риси економічних та суспільних стосунків, що існували в північній частині Лівобережжя, існували й на півдні, на Лубенщині. Тут ми в універсалах та грамотах подибуємо те саме надання сіл, посполиті так само мають відбувати повинності та підданство на володільцеву користь, ніхто не повинен перешкоджати виконувати ці повинності „обыклаго послушенства“. Фактично тут є ті самі елементи визиску селян, що відомі з генеральних слідств північних полків.

Треба зазначити, що, напр., порівнюючи з ген. сл. Стародубського полку чи інших північних, тут уміщено менше документів. Усього є 87, з них 30 № Слідство застосовує до XVII ст. У Стародубському подано 509. Тут звичайно треба мати на увазі й територіяльний розмір полків та кількість поселень. Треба зазначити, що деякі документи (напр. щодо Мгарського манастиря) вже почасти надруковані в „Актах Западной России“, т. V, „Трудах Полтавской ученой архивной комиссии“ (в. 13). Та це загальне явище, окремі документи з генеральних слідств інших полків так само публіковано не раз.

Генеральне слідство Лубенського полку, дарма що завбільшки воно менше, ніж слідства північних полків Лівобережної України, дає, як узагалі генеральні слідства, цінний матеріял для історії розвитку економічних та суспільних стосунків, форм зростання панівних кляс — старшини, манастирів, відбиває елементи клясової боротьби XVIII ст. Разом з тим є відомості про форми визиску селянської людности, про утиски її.

Тут є матеріяли й до історії колонізації, можна знайти матеріяли й для історичної географії, хоч до назв поселень треба ставитися критично, бо онамастику їх віддано підо впливом тогочасної російської мови. Це доводить, що треба закінчити видання цієї серії — себто опублікувати ген. слідства з документами тих полків, насамперед Полтавського, Миргородського, які досі зовсім не були надруковані. Ці відомості з двох південних полків важливі, щоб порівняти з відомостями полків північних.

Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729—30 рр. збереглося тільки в одному примірнику. Це та офіційна книга, що її, як закінчено слідство, переслано з Глухова до Петербургу до Колегії чужоземних справ; згодом книги усіх полків генерального слідства передано до архіву міністерства юстиції, а з цим архівом разом — до Московського „древлехраніліща“, де вони зберігаються й тепер.

І зовнішнім виглядом і характером документів слідство Лубенського полку цілком подібне до слідства Стародубського полку. Тим то не описуватимемо докладно документів, з яких складається книга слідства Лубен. полку, а тільки відзначимо деякі цікаві моменти.

Канцелярську працю щодо слідства в Лубенському полку проваджено далеко не так систематично як у полку Стародубському. Найбільше попрацював очевидно Лубенський полковий писар Стефан Савицький, що на ньому лежала ціла полкова канцелярія; він єдиний приймав копії й здебільшого