Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/79

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


попрежнему. Дана сія наша царского величества жалованная грамота въ государствія нашего въ дворѣ, въ царствующемъ градѣ Москвѣ, лѣта от созданія миру 7166 го, мѣсяца мая 31 го дня.

Божіею милостию великій государ, царъ и великій книзь Алексѣй Михайловичъ всея Великія, и Малія, и Бѣлія Росігі самодержецъ.

Мѣсто печати государственной.

[81] Копія фундуша (1).

Листъ от Райни Могилянки Михайловой Корибутовой княжни Вишневецкой, виданній на мѣсце к эбудованню монастир а, на лѣси, на млини Олшанскіе и на самихъ олшанскихъ подданихъ, которій слово въ слово такся маетъ.

Райна Могилянка Михайлова Корибутова, късіенжна Вишневецка, старостина овруцкая.

Ознаймую тимъ листомъ моймъ кому би о томъ вѣдати належало ни-нѣшнимъ и на потомъ будучимъ, ижъ я съ повинности моей христіянской, помнячи тежъ волю и предсе взятте славной памяти милого малжонка моего княжате Михайла Вишневецкого, именемъ его власнимъ позволиламъ, и тимъ листомъ моймъ позволяю фундовати монастир за Лубнями, от Лубенъ полъ милѣ, у лѣсѣ, на горѣ, Мгарскомъ, где пред тимъ бывала пасѣка, а знатъ слише бывалъ пред тим когдас и монастир. И поручиламъ тое мѣсце ве влад-зу и въ вшелякое справованне господину оцу Ісайи, ігумену густиненому и Подгорскому, которому и во всей маетности моей Заднѣпрской вес радъ и справу духовную злѣциламъ. Тепер въ початку дерево будованне старого замку, которое ся зийдетъ до того мѣеця святаго, дарую, млини обадва, вишній и нижній под тоею горою на рѣцѣ Олшанцѣ с подданними на томъ же грунтѣ мешкаючими; придаю и кгрунтъ до него, такъ назначаю от Олшанки рѣчки въдолъжъ до другой рѣчки Мгара зъ обѣма берегами тихъ речокъ, а въшир от Ложечини луки з лѣсомъ и эо всею околичностю тоей луки до Сули реки. А иж маю вѣдомост, же до пахання хлѣба той ^рунътъ барэе ест тѣсній, теди волно будет монастиревй пахати хлѣба и сѣна косит и до самаго Удая реки, которій той Удай там::> слише неподалеку того кгрунту идетъ. И чого кол-векъ напотомъ до мѣеця святаго на уфундованъне и раэширенне хвали божой будетъ потреба, охотне и ласкаве ставитися обѣцую. А тепер тотъ кгрунтъ со всею околичностю и со всѣми пожитками въ чимъ бы колвекъ пожитокъ себѣ мѣти могли на монастир, на хвалу божію офѣрую и вѣчними часи дарую. Которого то кгрунту мают уживати съпокойне ненарушне без вшелякой перешкоди, такъ от старостовъ, арендаровъ и подданнихъ нашихъ; волно имъ будетъ будовати и млини [816] ко пожитковѣ своему въ том же кгрунтѣ от нас назначенномъ, и въшелякій пожитокъ себѣ привлащати и примножати, въ чимъ бы колвекъ найпожитечнѣ себѣ мѣти могли. Ä то учиниламъ такъ для збавлення души моей, яко и для вѣчной памяти и отпущенія грѣхов зешлого съ того свѣта ксонженця Михайла Вишневецкого, милого малжонка моего, абы такъ за душу его, яко и за нас ис потомки наши на томъ мѣ-стцу молба до господа бога завше безъ престанни отправоватися могла, поручиламъ тотъ кгрунтъ на уфундовання монастира вишъмененному господину оцу Ісайй, которому и другіе два монастира под Прилукою, Густинскій и Ладинскій, такъже на уфундованне и розмноження хвали божой житія законнаго іноческаго старожитной релѣй греческой восточного православія эълѣциламъ, аби онъ моглъ старант немъ своймъ въее доброе въ маетностяхъ нашихъ заднѣпрскихъ, такъ христіянскимъ душамъ, яко и славѣ дому нашему справовати и въшелякой порядокъ вести. И даю то оному до живота его;