Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/81

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Его царского пресвѣтлого величества войска Запорожского обоихъ сторонъ Днепра гетманъ Іоанъ Скоропадскый[1]).

Пану полковниковѣ войска его ж царского пресвѣтлого величества Запорожского лубенскому, старшинѣ его полковой, и всему старшому и меншому того полку товариству и посполству, и кому о томъ тепер и въ потомніе часи вѣдати надлежатиметъ, симъ нашимъ оэнаймуем унѣверсаломъ, иж превелебний въ богу отецъ Алексій Петрина, ігумен монастира преображенія господня Мгарского Дубенского эъ братією, презентовалъ намъ унѣверсалъ антецессора нашего на села до обители ихъ, а именно Вязовокъ, Олшанку зъ вишнимъ и нижнимъ млиномъ, луки прозиваеміе Барнадинскіе з лѣскомъ подъ фолварком занятимъ, такъ тежъ село Луку, Хицѣ, Мгар и Пѣски зо всѣми до нихъ належними угодіями во владѣніе утверждаючий, и просили нашой себѣ на тое конфермацій. Мы прето гетманъ принявши его превелебноети отца игумена и братій прошеніе за слушное, а к тому по должности нашой христианской имѣючи кь помянутой святой обытели особливую горливост, ижби въ ней разшйреніе хвали божой чрезъ повседневніе молитви не уставало, яко всѣ тіе вижеизобрженніе села, млини и протчіе угодія в зуполное имъ ствер-жаемъ владѣніе, соиэволяючи ему отцу игуменови и другим по немъ буду-чимъ зъ всею братією всякіе з онихъ користи, а з млинов приходячіе розмѣровіе пожитки, особливе од подданних тихъ всѣхъ селъ належитое, опрочъ Козаковъ, якіе при своихъ волностях ненарушно мают быти заховани, отби-рати послушенство «и повиновеніе Такъ абы нѣхто з помененной старшини во владѣній онихъ у протчійхъ угодій, особливе въ отбиранию зъ помяну-тихъ млиновъ припадаючихъ пожитковъ, жадной имъ мгарским законникамъ найменшой не дерзалъ чинити трудности, перешкоди и препятія, мѣти хочемъ и рейментарско приказуєм. Данъ въ Гадячомъ януар. 11 дня, року 1717.

В подлѣнном подпис таковъ: Звишменованный гетманъ рукою власною.

[836] Унѣверсалъ гетмана Самойловича на слободку Ковжижу (25).

Іванъ Самуйловичъ гетманъ зъ войскомъ его царского пресвѣтлого величества Запорожским.

Пану полковникови войска их царского пресвѣтлого величества Запорожского полтавскому, сотниковѣ будискому, атаманови и войтови тамошним, и всѣмъ кому бы колвекъ о томъ вѣдати належало, ознаймуем, поневажъ за ща-стемъ монарховъ нашихъ ихъ царского пресвѣтлого величества законники монастиря Мгарского Дубенского, меновите превелебний въ богу господинъ отецъ Макарий Русѣновичъ, игуменъ зъ братією, умислили, на болшую чест и хвалу богу церковъ мурованную на мѣстцу томъ, где тепер деревянная стойть, поневажъ вже отрухлѣла оная, въ своемъ монастиру зъбудувати; въ чомг нашой собѣ просили помочи. Теди ми до такого побожного дѣла склонившися вше-лякое наше въспоможене в томъ чинимо для несмертельной, такъ нам яко и всему войску Запорожскому, слави. А gди помененніе законники прилѣжно около того святобливого дѣла почали старанъя своего прикладати, построили въ Ковжижи под Будищами дворецъ и в нем винницу для робленъя горѣлки на ремесников, на той роботѣ будучихъ, и для іншой нужной своей монастир-ской потребы, где на тое особливый и лѣсъ купили; а ми на робленъе оной горѣлки и борошно свое даємо; и просили насъ жебы нѣмъ за помощію всправуючого бога а за щастемъ монарховъ нашихъ православнороссійскихъ тое дѣло до совершенства прийдетъ, люде въ слободцѣ около млиновъ Велико-будиских мешкаючіе з того ихъ лѣса такъ в привоженъю дровъ до винницѣ и рубанъю яко и деревни до монастира ихъ Мгарского и в чомъ зможна бу-

  1. Збоку стоїть — NB.