Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/86

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


припадаючіе на войско такъ въ селъ, яко и млинозъ, пожиткл одбирать позволилисмо. Зачимъ абы жаденъ зъ старших и менш ихъ войска Запорожского, особливо панъ полковникъ лубенский, сотники, атамани и нихто зъ товариства в томъ полку зостаючого въ спокойномъ держанъю, владеню, уживанъю и пожиткованю з помененнихъ селъ монастиревѣ Мгарскому Дубенскому не важилися найменшою быть перешкодою, повагою и владэою нашою гетманскою суворо приказуемъ. Писанъ въ Батурине 1 іюля, року 1672.

В подлинном подписъ таков: Іванъ Самуйловичъ, гетманъ войска его царского величества Запорожского.

Мѣсто печати гетманcкой.

[88б| Унѣверсалъ гетмана Павла Тетери на к грунта монастиря Мгарекого, оборонный (9).

Павелъ Тетера, гетманъ зъ войском его кор. мил. Запорожским.

Всему старшому и меншому войска его кор. мил. Запорожскаго товариству, и всѣмъ въобецъ кому бы о томъ вѣдати належало, ознаймую, ижъ яко анте-цессорове мои і иншіе люде побожніе, помножаючи хвалу божію и обытель святого монастиря Мгарекого розтираючи, роэніе кгрунта, якото млини, стави, поля, сѣножати, на виживленъе братій надали и универсалами, и розними писмами зъ свѣдоцтвомъ и обовязками варовали, абы до того надання нихто не інтерееовалъея и не важилъся отдаляти, такъ и я той обытели святой наданнях якихъ же колвекъ кгрунтовъ не отдаляю, овшемъ стосуючися до побожного дѣла антецессоровъ мойхъ, тіе всѣ наданъя якъся в себѣ мают ствержаючи, варую симъ моймъ виразнимъ универсаломъ, абы зъ старшини и черни войска его кор. мил. Запорожского жаденъ от монастиря Мгар-ского наданнях грунтов не одлучалъ въ отбиранию зъ тихъ же добръ проходячихъ пожитковъ не был перешкодою и не втручалъся. Вѣдаючи то заневне, же кривди церкви божой безъ карання зъ повинности нашое христіянской подлегаючимъ праву войска его кор. милости Запор, не опустимъ, овшемъ кождого такого бы и старшого безъ респекту ведлугъ виступку ка-рати будемъ, если бы которий мѣлъ легце волю войсковую и виразний сей мой универсалъ поважати, а велебнимъ отцомъ монастира Мгарекого важилъся въ наданю пренагабанъе и кривду чинити, чого самъ панъ полковникъ лубенский, албо од него наказний пилно постерегати маетъ, з меншихъ чиняти справедливость, а старшихъ под енералний судей войсковихъ поддаючи декретъ. Писанъ въ таборе под Прилукою, дня 21 декабря, року 1662.

В подлинномъ подписъ таковъ: Павелъ Тетера, рука власна.

Мѣсто печаты гетманской.


[89] Грамота великого государя Алексея Михайловича, жалованная на село Вовчокъ (6).

Божіею милостію мы великій государ, царъ и великій княз Алексѣй Михайловичъ, всея Великія и Малія и Бѣлія Росій самодержецъ пожаловали есмя нашего царского величества Малія Росій Дубенского уезду всемилостиваго спаса Мгарекого монастира ігумена Виктора зъ братією, что въ нынѣшнемъ въ 168 мъ году были челомъ намъ великому государу, они Мгарекого монастира ігуменъ Виктор зъ братією, въ прошломъ въ 167 мъ году, въ приходу кримского хана и ізмѣнника Івашка Виговского съ татари и съ черкаси, тотъ ихъ монастир до конца разоренъ, и въсякой монастиръской скот отогнанъ, и монастирскіе крестяни без остатку разогнанни, и двѣ деревни съ хлѣбомъ сожжении; и от того разоренія тотъ монастиръ оскудалъ и помирает голодомъ. А братій де въ томъ монастирѣ опрочъ служебниковъ и работниковѣ сто тридцять человѣкъ. А ест де от ихъ монастиря у пяти верстахъ деревня Вовчокъ. А была та деревня за Вишневецкимъ, а владѣлъ приказ-