Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


щикъ ево, Коледа ляхъ; да под тоею ж де деревгнею на рѣчке Волчаке три мелницѣ, и ступи, и сенніе покоси, и въсякіе угодія; и ныне де тоею деревнею и со крестяни нихто не владѣетъ, а мелницами и ступами, которіе под тоею деревнею въладѣютъ аренди. I намъ великому государу пожаловати бъ ихъ тоею деревнею, и мелницами, и сенними покоси и въсякими угодій имъ ка прокормленіе и на монастирекое строеніе, и дати имъ нашу великаго государя жалованную грамоту. I мы великій государ Мгарского монастира ігумена Виктора зъ братією, и кто по немъ інній ігуменъ и братія будутъ, пожаловали: буде хто тѣми мелницями владѣетъ без гаших великаго государя грамотъ и безъ привиліевъ гетмановъ Богдана и Юря Хмелницких, велѣли имъ датъ для монастирского строенія и с тѣхъ трохъ мелницъ одну мел ницу въновъ зъ ступами и со въсѣмъ мелничнимъ строеніемъ съверху ихъ старинной мелницѣ [896] и въпред буде о той мелницѣ спору и челомъбыття ки от кого не буде и о томъ имъ дат нашу великого государя жалованную грамоту за нашею царскою печаттю.

I по нашой государской милости Спаского Мгарского монастира ігумену Виктору зъ братією и хто по немъ въ томъ монастирѣ інній ігуменъ и братія будутъ, буде хто тѣми мелницями владѣетъ без нашихъ великаго государа грамотъ и без привіліевъ гетмановъ Богдана і Юрія Хмелницкихъ и спору и челомбыття ни от кого въпред не будетъ, велѣли имъ ис тихъ мелницъ съверхъ ихъ старинной мелницѣ въладѣтъ въновъ одною мелницею исъ ступами и со въсякимъ мелничнимъ строеніемъ, и с той мелницѣ въсякіе доходи въ монастир на строеніе ймати, по сей нашой царского величества жалованной грамотѣ. Дана сія наша царского величества жалованная грамота въ ца-ствующемъ градѣ Москвѣ лѣта от созданія мира 7168 мѣсяца іюля 3 дня.

Божіею милостію великій государ, царъ и великій княз Алексѣй Михайловичъ всея Великія и Малія и Бѣлія Росій самодержецъ.

Мѣсто печати государственной.

[90] Копія.

С подлинъной монаршой грамоты (3).

Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшіе и державънѣйшіе великіе государи, цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ и великая государиня благовѣръная царевна и великая княжна Софія Алексѣевна, въсея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержци пожаловали города Лубень Мгарского Преображенского монастиря ігумена Іпатія зъ братею и кто въпред по немъ ініе ігумени и братія будутъ, повелѣли имъ дати сію нашу великихъ государей нашего царского величечества милостивую жалованъную грамоту въ потверженіе прежнихъ жалованнихъ грамотъ отца нашего государева блаженній и вѣчнодостойнія памяти великого государя, царя и великого князя Алексѣя Михайловича всея Великія и Малія и Бѣлія Россій самодержца на монастирскіе ихъ вотъчини, на села, и на деревни, и на мелници, и на озера, и на сенъніе покоси, и на леса и на всякіе угодія. Потомъ въ нынишнемъ во 197 году были челомъ намъ великимъ государемъ, нашему царскому величеству, онъ ѣишепомянутій игуменъ з братією, чтоб кы великіе государѣ, наше царское величество пожаловали ихъ, повелѣли на монастирскіе ихъ вотчини и на села, и jia деревни, и на мелници, и на сенніе покоси, и на леса и на земъли, и на рибніе ловли и на въсякіе угодіа, дат сію нашу царского величества милостивую жалованную грамоту въ потверженіе прежнихъ отца нашего государева блаженнія и вѣчнодостсйнія памяти великого государя его царского величества жалованнихъ грамотъ, аж грамота отца нашего государева блаженнія и вѣчнодостойнія памяти великого государя его царского величества, какови дани въ той монастиръ ігумену Виктору зъ братією въ прошлихъ во 166-мъ и во 168-мъ