Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 84 —

Всей старшинѣ и чернѣ вѣрного войска его царского пресвітлого вели чества Запорожского, аменовите пану полковникови лубенскому, сотникомъ, атаманом и всему товариству того жъ полку, такъже и войтови, бурмистрамъ ившелякой кондицій людемъ и кому колвекъ будетъ показанъ сей унѣвер салъ нашъ до вѣдомости доносимъ, поневажъ небожчикъ Богданъ Хмелниц кый, онъ славный гетманъ вѣрного войска его царского пресвѣтлого вели чества Запорожского, зъ побожности своей села прозиваемій Тишки, Луки, Хицѣ в тракте[1]) Лубенскомъ для вшелякого послушенства монастиревѣ святому Мгарскому и в немъ зостаючимъ велебному въ богу господиномъ отцемъ ігуденонъ и братій зостачой надалъ и своймъ унѣверсаломъ ствердилъ. Прето в тоа позбожности[2]) нашое нѣчого не уймуючи антецессора нашого небожчика Богдана Хмелницкого, славного гетмана вѣрного войска его царского пресвѣтлого величества Запорожского, той унѣверсалъ ствержаемъ, и при тихъ селахъ велебного въ богу господина отца ігумена мгарского заховуемъ, хотячи того пилне абы в тихъ селахъ помененних Тишках, Лукахъ, въ Хи цяхъ ведугъ звичаю давнего въшелякое послушенство мужеве отдавали не поносячи нѣ од кого якото от пана полковника лубенского, сотниковъ, ата мановъ того жъ полку и найменшое кривди из повинности, належаҷое од мона стира не видиралъ и до належнихъ пожитковъ своихъ из тихъ селъ не ви тягалъ и до жаднихъ послушенствъ своихъ не приписивалъ, сурово приказуем[3]), але жебы при особливой ласцѣ такъ антецессора нашего, яко и при ласцѣ нашой при помененнихъ селахъ заховани были велебный въ богу отецъ ігуменъ из братіею того ж монастира Мгарского зо всею братіею, що не иначей абы было под [не) ласкою нашего и на спротивляючихъся сроксимъ каранъямъ войсковимъ приказавши. Данъ въ Каневѣ, дня 12 iюля, 1664 году[4]).

В подлинномъ подписано тако: Іванъ Бруховецкый, вишменованный гетман.

Мѣсто печати рейментарской

(976) Потвержденieна gрунта, наданіе отрайни Могилянки ксіенжни Вишневецкой, сина еи Теремія Михайла Корибута [17].

Jeremi Michał Koribut xiąze na Wyszniowcu

Czynie wiadomo tym listem moim komu by o tym wiedziec należało, iż ia sam na żarliwe y pobožne bogu oddawannie oycom zakonnikom relii greckiey služby, ktorzy w maietnosci moiey mieszkaią manastyrze Mharskim respekt y wzgląd maiąc a żeby za swiętey pamięci przodki moie żarzliwsze czynili modletwy, pusciłem tą siołą Mhar s pożytkami mnie należącemy do wołnego uży wannia konserwuiąc tą onym inperpetuis temporibus cale do dalszey laski moiey, czego spokoynie zażywać będą bez przsezkod wszelkich, według nadannia tego ego, ktorzy dla pewnosci y wiary lepszey ręko moią podpisalem y pieząc przycisnąc roskazałem. Datt w Lyvniach 3 d. octobris, 1636 ro.

Reką swoją.

Miasto pieczęcie.

[98] Гетмана Івана Виговского унѣверсалъ, данний на село Вязовокъ, року 1658, септеврія 29 дня (26).

Іоанъ Виговскый, гетманъ эъ войскомъ Запорожскимъ: Ознаймуемъ симъ писаніемъ нашимъ старшинѣ и черни войска Запорожского, особливо пану полковникови лубенскому, асауломъ, сотникомъ, атама-

  1. Написано-трактате.
  2. Спочатку було написано — в той збожности.
  3. Написано — приказуюм.
  4. Написано-гоку.