промовляли досить на його користь; одним словом, уважано заручини вже так як би певними, коли хоробливі напади у маркізи повторили ся з більшою силою як уперед. Вона завважила незрозумілу зміну в своїй фіґурі. З повною щирістю вона відкрила все своїй матери і сказала, що не знає, як їй думати про свій стан. Мати, яку ті дивні припадки наповнили турботою за здоровлє дочки, зажадала, щоб ся порадилась у лїкаря. Маркіза, надїючись перемогти своєю природою, опирала ся; ще кілька день не сповняючи материної поради вона провела серед найдокучливійшого терпіня, поки ті все поновлювані і такі дивовижні почутя не довели її до великої трівоги. Вона велїла покликати лїкаря, що тїшив ся довірєм її батька, просила його — матери власне не було дома — сїсти на софі і виявила йому по короткім вступі, жартуючи, яким їй уявляєсь її стан. Лїкарь скинув на неї допитливим оком; доконавши докладного огляду мовчав іще хвилину, а потім з дуже поважним виразом відповів, що панї маркіза зовсїм вірно означила свій стан. Коли на питанє дами, як він розуміє се, він висловив ся зовсїм виразно і з нетаєною усьмішкою додав, що вона зовсїм здорова і не потребує лїкаря, шарпнула маркіза
