з повною матїрньою любовю дарунок, який Бог пошле їй у третьому. Вона заходилась, щоб по кількох тижнях, скоро перебуде злоги, заняти ся поправою свого гарного, через її довгу неприсутність троха занедбаного двора; сидїла в альтанї і гаптуючи малесенькі шапочки та панчішки на дрібні ноженята, обдумувала, як би то їй вигідно устроїти покої, який би найвідповіднїйше заповнити книгами, а в якім поставити шталюґу. І ще не минув час, коли ґраф Ф… мав вернути з Неаполя, а вона вже зовсїм освоїла ся з думкою про вічно самітне, манастирське житє. Придверник одержав наказ не впускати нїкогісїнько до дому. Лиш одна думка була їй нестерпною, що молоде єство, яке вона почала в найбільшій невинности й чистотї і якого початок власне тим, що був таємний, видавав ся також більше божеським, нїж иньших людий, мало явити ся в людській суспільности обтяжене ганебним пятном. Їй прийшов у голову дивоглядний спосіб відкрити батька, спосіб, від якого, коли вперве надумала його, аж шитє випало їй із рук зо страху. Цїлими ночами, проводженими в неспокійній безсонницї, вона на всї боки обертала та обзирала ту думку, щоб привикнути до її вдачі, що ранила її найглубше почуванє. Вона все ще отягала
