ся входити в які будь зносини з чоловіком, що так ошукав її, догадуючись дуже справедливо, що він безповоротно мусить належати до шумовин свойого роду, міг походити лиш із найглибшого та найбруднїйшого багна людського. Та коли почутє власної самостійности у неї проривало ся чим раз живійше і вона міркувала, що клейнот нїчого не тратить на вартости, чи його оправа така чи сяка, то одного ранку, коли молоде житє в її лонї знов затріпотало ся, вона таки насьмілилась і дала в м—ських ґазетах надрукувати те завізванє, яке ви читали на початку сього оповіданя.
Ґраф Ф…, якого невідхильні дїла задержали в Неаполі, написав уже другий лист до маркізи з візванєм, щоб не вважаючи нї на які можливі постороннї обставини була вірна своїй, мовчки йому даній обіцянцї. Скоро йому пощастило спекати ся дальшої службової подорожі до Константинополя і инші відносини позволили, він зараз вирушив із Неаполя, і справдї, лиш кілька день по визначенім уперед реченцї прибув до М… Комендант приняв його з заклопотаним лицем, сказав, що конечне дїло змушує його вийти з дому і просив надлїсничого, щоб тимчасом забавляв його. Надлїсничий запро-
