Майже рівночасно з переслідуванням Галичан розпочалися люті переслідування Наддніпрянців.
Усі хитрощі, всі провокації і весь досвід, зібраний довголітною діяльністю бувшої царської „охрани“ й жандармерії зужили одеські чекісти, достойні наслідники славнозвісних опричників, в нищенні українських орґанізацій і Українців взагалі.
Вже вище сказано було, що українська кооперація, українські фінансові інституції, українські товариства та школи зросли з нечуваною скорістю і економічно стали на твердий ґрунт. В самій Одесі, в ріжних частях міста, начислювано понад 30 „Просвіт“, а кромі того ріжних инших товариств, бібліотек і орґанізацій просвітно-культурних було поверх 40. До того школи з свідомим українським учительським персоналом були підставою тої культурно-національної праці та давали все свіжий контінґент свідомого молодого громадянства, — а шкіл українських помимо перепон було в Одесі около трицяти.
Большевики з початку удавали, що нічого не мають проти всіх тих просвітно-економічних орґанізацій. І народ, нічого не предчуваючи, вписувався в члени, сходився на читання часописей, на відчити, на концерти та представлення і т. п.
