Цю сторінку схвалено
Сонце заховалося в сірі хмари. Небо спалахнуло й хутко потемніло. Блиснула перша вечірня зірка. Темрява ночі насувалася. Раптом капітан скрикнув, показуючи рукою вгору. Брат напружив свій зір. Із сірої імли щось майнуло у саме небо, майнуло навскоси вгору щось дуже велике, широке в ясну, чисту просторінь, описало криву лінію над хмарами на західньому обрії і далі, помалу зменшуючись, почало опадати на землю й потонуло серед таємничої сірої мли ночі. А коли це пролетіло, на землю впала густа темрява.
