Цю сторінку схвалено
найкращі мої почуття повстали проти того. Пам'ятаю, я з огидою кинув сиґару, як ганебний символ, — може тому за божевілля здавалося мені це все, що я все надзвичайно перебільшував!?.. Мені здавалося, що я зрадив свою жінку, своїх кревних, все людство. Я щиро каявся. І тієї ж хвилини я постановив одразу ж кинути цього химерного, розбещеного мрійника, що безладно плете дурниці про високі матерії. Хай він піячить і об'їдається, а мені треба йти в напрямку до Лондона. Там, мені здавалося, в мене буде більша змога довідатися, що думають робити марсіяни та що роблять мої брати — люди. Я був ще на даху, коли на небо виплив перший місяць.
