стріла блискавиці!.. Раптом, мов на долоні, майнули червоні будинки сиротинця зелені верховіття сосен, а серед усього з'явилась ота загадкова Річ — чітко, різко й ясно видима при світлі нічної громовиці.
І цю Річ я справді бачив! Але як описати її? Страхіття на трьох ногах, вище ніж найвищі доми, ступало через молоді сосни й розтрощувало їх, коли йшло; ходяча машина з блискучого металу, що перескакувало через гущавину; навколо теліпалися мов би товсті колінчасті линви із криці чи підойми, що бряжчали в супроводі громового гуркоту. При світлі білої блискавки з'являється воно з двома ногами піднесеними в повітрі в одному місці, зникає раптом, щоб миттю виринути в іншому місці, майже на сто ярдів ближче. Можете уявити собі триногий молочарський дзиґлик, що шаленим скоком посувається по землі! Таке було вражіння в сяйві білозеленої блискавки. Але то був не молочарський дзиґлик, а велетенське тіло машини, поставлене на трьох ногах.
Раптом спереду розхилилися соснові дерева, мов гнучкий очерет, коли людина біжить в його гущавині, зламані стовбури полетіли на землю — і з'явився другий триногий велетень, що, здавалося, просто сунувся на мене. А я поганяв коня з усіх сил йому назустріч! Побачивши друге страховище, я зовсім згубив контроль над своїми нервами. Вже не дивлячись ні на що, я з усіх сил шарпонув віжками коня праворуч і тої ж хвилини віз наїхав на коня; голобля з тріском переломилася; мене з силою шпурнуло в бік, і я важко гепнувся в неглибоку калюжу.
Я хутко виліз на трохи сухіше місце і прищулився під терновим кущем. Кінь лежав нерухомо (бідна тварина, як потім виявилося, збилася), і при сяйві блискавиці мені видко було перекинутий ящик візка з колесом, що помалу ще крутилося.
Далі повз мене хутко майнула велетенська машина й пішла вгору просто до Перфорду. Як дивитися близько,
