Той блудний вогник, що горить гень, гень.
Товаришу! до нас! Хіба, тобі приємно
Горіти цілу ніч даремно?
Будь ласка, нам на гору посвіти!
Блудний вогник: 3 пошани до панів потрібно, бачу,
Перемінить свою легеньку вдачу;
Звичайно я люблю зигзаком тільки йти.
Мефістофель: Гай, гай! То ти в людей навчився цього.
Тиж прямо йди во імя злого! ,
А то дмухну і в мить тобі капут.
Блудний вогник: Я вже пізнав, що ви господар тут
І буду вже на вашу дудку грати.
Та знаєте, ця ніч чарує і мене.
Як блудний вогник вам присвічуватиме,
То це не треба так докладно брати.
Фавст, Мефістсфегь і Блудний вогник напереміну співають:
Ми нарешті опинились;
Ти веди нас, як годиться,
Щоби ми не забчудились
В цім безмежному просторі-
Тут ліси, провалля й гори
То виринають то зникають,
Скелі голови схиляють,
А довжезні прірви, кручі
Свищуть крізь носи могучі.
По камінню, по травиці
Ручаї біжать з криниці.
Чую пісню, шум дрімучий?
Скарги гарного кохання?
Чи одвічне то зітхання
За надіями та снами?
Гомін казкою здається
Про той час, що тільки сниться.
Шугу! вугу! вже з діброви;
Пугачі, сичі та сови
Не дрімають, їм не спиться?
Лізуть ящірки крізь мохи?
Товстопузі, довгоногі!
А коріння, мов гадюки,
Стали з скелі виростати;
Простягають довгі руки,
Щоб зловить нас, налякати;
Із пітьми нічної тиші
Мов поліпи розіслались
За мандрівником. А миші
