Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/54

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 41 —

Прийшли до темної юрби
Прийміть за те найкращий жбан
Напитку свіжого від нас.
Всього добра віншую вам.
Здоровля й сил на всякий час;
А скільки крапель в цім питтю.
Прожийте стільки гарних літ!
 Фавст: Я за здоровля ваше пю,
І дякую за ваш привіт.

(Народ збірається навколо них).

 Старий селянин: І справді, паноньку, гаразд,
Що ви прийшли в веселий час;
Колись за злигоднів нераз
Ходили з батьком ви до нас.
Та чи один живий ще тут,
Котрого знову до життя
Вернули ви із цупких пут
Чуми, нехай їй забуття!
Тоді ще хлопцем молодим
Ви забігали з дому в дім.
О, скільки трупів було в нас,
А ви здорові серед нас.
Хоч натерпілись де й не треба, —
Та вам поміг сам Бог із неба.
 Гуртом: Здоровля жичимо ми вам,
Щоб завше помогали нам!
 Фавст: Схиліться, краще, перед Тим,
Хто вчить давати поміч всім.
 Ваґнер: Великий мужу, що за почуття
При цій шанобі грудь твою проймає!
Щасливий, хто з дарів своїх придбає
Таку користь для власного життя.
Батьки синам показують тебе,
Юрба біжить, розпитує про тебе.
Ти всіх їх тут зібрав навколо себе.
Затих танок і скрипка не гуде.
Чи йдеш, чи станеш серед них,
Шапки летять угору з їх голів;
Ще мить — і впалиб тут тобі до ніг,
Неначе до святих дарів.
 Фавст: Ще пару кроків! Гень, під каменем онтим
Присядемо і відпочину з вами.
Отут нераз молився я один
І мучився постами та думками.
В надії й вірі я зітхав,
З сльозами скаржився до Бога,