Мефістофель (бере свердель і звертається до Фроша):
Тепер скажіть, яке вино вам любе?
Фрош: Це як? Хіба у вас всіляке є?
Мефістофель: Та вибірайте, хто що пє!
Альтмаєр (до Фроша): Ага! Ти вже почав облизувати губи
Фрош: Гаразд! Як вибірать, то вже надрайнське, наша
Отчизна нам вино дарує як найкраще!
Мефістофель (просверлюючи діру на краю стола, де сидить Фрош):
Давайте воску, щоб діру заткнути!
Альтмаєр: Ах, це одна комедія дурна!
Мефістофель (до Брандера): А Вам?
Брандер: Мені шампанського вина!
Міцного тільки, прошу не забути!
Мефістофель (проверчує Діру, тнмчасом инші затикають воском)
Брандер: Чуже не завше можна оминути,
Нераз і в нас смачного не стає.
Француза Німець стерпіти не може,
А все таки вино французьке пє.
Зібель (в той час, як Мефістофель наближується до його):
Я завше пю що-найсолодше, —
Признатися, квасненьке не моє.
Мефістофель (робить діру): Токайського вточити
Альтмаєр: Панове, а чи ви не смієтеся з нас?
Погляньте в вічі нам, хіба це гречно?
Мефістофель: Ай, ай! з панами жартувать —
Для нас занадто небезпечно.
Скажіть, якого вам подать?
Альтмаєр: Яке лиш є! Щоб довго не питать!
Мефістофель (з чудацькими жестами):
Виноград дає лоза,
А роги має і коза, —
Вино, це сок, що з дерева спливає.
Стіл деревляний теж вино має,
В природу поглядом пірнуть!
Повірте тільки, чудо тут!
Ну, наточіть тепер і пийте!
Всі (витягають корки, а бажане вино натікає кождому в шклянку):
О, дивне джерело! О чудо з чуд!
Мефістофель: Та обережно! й краплі не розлийте!
Всі (пють в друге і співають):
По канібальськи любо нам.
Немов пятьсот свиням!
Мефістофель: Ось, вільний люд! Як весело йому!
Фавст: А я хотів би звідсіля забратись.
