Альтмаєр: Я бачив, як він сів на бочку
І вилетів крізь двері, що з дороги. —
Мов олова налив мені хто в ноги.
Хто знає, чи вина в столі нема...
Зібель: Дарма! Те все облуда і мана.
Фрош: А всеж, здається, пили ми вина.
Брандер: А з виноградом — що то за облуда?
Альтмаєр: Хай скаже хто тепер, що вже не має чуда!
здіймається з казана в гору, показуються ріжні постаті. Стара малпа
сидить при казані і шумує його, пильнуючи, щоб він не збігав. Коло
неї сидить малпа—самець з молодими малпенятами і гріється. Як
Фавст: До чарівництва чую я відразу;
Невжеж ці дурощі з одного разу
Загоють рани всі мої?
Чи в баби я шукатиму порад?
Невжеж безмисле вариво мені
Заверне тридцять літ назад?
Як ти не знаєш кращого за це,
Тоді пропала вся моя надія!
Природа й мудрий дух не принесе
Бальзаму кращого од цього зілля?
Мефістофель: Мій друже, ти сказав премудрії слова!
Щоб ти відмолоднів, — є засіб і нескладний,
Єсть инша книжка — в ній одна глава —
Та засіб цей для тебе непринадний.
Фавст: Скажи, який?
Мефістофель: Гаразд! Цей засіб — без грошей,
Без лікаря, без чарів можна мати:
Виходь раненько в поле, або в луг,
Почни рубати та копати,
Себе, свій розум і свавільний дух
Заворожи в те колесо закляте,
Живися тільки стравою пісною,
З худобою будь худобина й сам,
Не бійся на ріллю носити гною, —
Оце, мій друже, — вір моїм словам —
Найкращий спосіб без чудацьких соків
Відмолодніть на вісімдесять років.
