Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/90

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 77 —

А при кінці аж сам собі зрадів,
То, певне, вже щось гарне мусить бути!
Тепер ти тут надивишся доволі;
Я скарб такий придбаю вже тобі!
Щасливий той, хто має ласку в долі,
Дістать його за жіночку собі.
(Фавст дивиться й далі в дзеркало. Мефістофель витягується в кріслі і продовжує, забавляючись віником, що в його в руках.)
Я тут сижу, мов цар який на троні.
Оце мій скиптр, а як би ще в короні…
 Малпи: (які досі робили ріжні дивовижні рухи, приносять з великим криком Мефістофелеві корону).
 Ти з крови зроби,
 Сльозами зліпи
 Корону незгіршу!
(Ступають незграбно з короною і розривають її на дві частині, з якими скачуть навколо Мефістофеля.)
 Пропало! Ми йдем
 І з криком ведем
 Розмову для віршу.
 Фавст (перед дзеркалом): Здається, я здурію тут за мить!
 Мефістофель (вказуючи на малп): А в мене в голові щось
робиться те саме…
 Малпи: Як нам пощастить.
 То й ми говорить
 Потрапим думками.
 Фавст (як перше): А в грудях в мене полумя горить!
Ходімо звідсіля скоріше!
 Мефістофель (в тому самому положенні):
Бодай одно, а треба похвалить.
Що це поети найщиріші.
(Котел, на який самка до цієї хвилі перестала звертати увагу, починає збігати; повстає велике полумя, яке вилітає крізь комин. Відьма прилітає крізь комин в полумї з страшним криком.)
 Відьма: Ай! ай! ай! ай!
 Дурний осел,
 Проклята свине!
 Прогавив котел,
 Попарив мене!
 Нікчемний лінтяй! (Побачивши Мефістофеля й Фавста.)
 А хто це тут?
 Ви що за люд?
 Чого ви тут?
 Мені на злість?