Відьма (регочеться на весь рот): Ха! ха! Про себе не забули!
Ви все такий жартун, як завше були.
Мефістофель (до Фавста): Мій друже тут тобі не шко-
дилоб навчитись,
Як з відьмою потрібно обходитись.
Відьма: Скажіть, панове, чим служити можу?
Мефістофель: Дай шкляночку відомого пиття,
І то старенького, попрошу;
Чим старше сок, тим більше в нім життя.
Відьма: Я зараз! Тут я маю пляшку,
З якої часом нюхаю й сама.
І смроду в ній ніякого нема.
Вам шкляночку налить — мені не важко.
(Тихцем до Мефістофеля): Та перше я його до цього приготовлю,
А то й годинки він не проживе. *
Мефістофель: Цеж приятель; він випє на здоровля
Найкращий сок твоєї кухні так, як є.
Рисуй лиш коло, примовляй, замовлюй.
А потім подавай йому вино своє!
(Відьма з дивовижними рухами та виразами на обличчі рисує коло
і ставить серед його всякі дивовижні речі; між тим починають шклянки
дзвонити, а казан гудіти і складають концерт. Наприкінці відьма при-
носить величезну книгу, ставить малп в коло і кладе на одну з них
свою книгу, як на пульт. Малпенята держать смолоскипи. Відьма
киває до Фавста головою, щоб він підходив до неї.)
Фавст (до Мефістофеля): Ні, ти скажи: навіщо ці дурниці?
В скажених руках, в дрантю чарівниці
Я бачу найпростісіньку брехню.
Ненавижу цю всю бридню!
Мефістофель: Дивак бо ти, тай годі! Це тільки так, для
сміху
.
Не будь таким критичним до всіх справ!
Вона , як лікар — має в тому втіху.
Без цього сок тебе, як слід би не пробрав.
(Силує Фавста увійти в коло.)
Відьма (починає дуже уважно деклямувати з книжки):
На ум бери! ,
Бо десять — раз,
А два зітри,
То три якраз.
І все гаразд!
Чотири змий, _
А шість і пять
В лічбі моїй
Порахувать
