Відьма (до Фавста): Ось пісенька! Співайте ви її
Час від часу, щоб сок не впав на силі!
Мефістофель (до Фавста): Ну, підемо! та виходи в цій
Щоб сок пройшов крізь члени всі твої,
Потрібно буде трохи пропотіти.
А потім зможеш сам безжурно походити, —-
Через якийсь там час, почуєш ти огонь,
Як зворухнеться в серці купідон.
Фавст: Я ще хоч раз в те дзеркало загляну.
Якаж краса — жіночний образ там!
Мефістофель: Ні, ні! Небавом цю красу кохану,
Цей зразок всіх жінок побачиш сам.
(До себе): 3 цим трунком ти побачиш в мене
І в кождій бабі всю красу Єленн.
Фавст: Прекрасна панночко, не буде злого в тому,
Що буду вас супровожать до дому?
Маргарета: Не панна я, краси в мене нема:
До дому я потраплю вже й сама.
Фавст: Мій Боже! Я це в перший раз
Таку красу роскішну бачу!
А скільки в ній душевних є прикрас,
Ще й трохи хитру має вдачу.
Уста рожеві, личко Золоте. —
Здається, не забуду їх во вік.
Як сяють очі зпід повік!
Той погляд в глибину душі паде.
Що за дотепна відповідь її!
Це просто — радощі одні!
Фавст (до його): Щоб ти мені цю дівчину зладнав!
Мефістофель: Яку?
Фавст: Та цю, що перейшла повз нас!
Мефістофель: Он-ту? Вона в попа була якраз,
Він з неї всі гріхи зігнав.
Я в сповідальні підслухавсь весь час.
Вона з невинністю дитини
Йшла сповідатися без жадної провини.
На неї в мене прав нема!
