Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/95
Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 82 —
Фавст: Штирнадцять років має вже вона?! Мефістофель: Ти так говориш ніби Дон-Жуан.
Що кожну квітку рвав би тільки сам,
Гадяючи, що чести тай імя,
Яку йомуб не вільно рвать, нема.
Але не все буває так, мій пане! Фавст: Магістре мій, шановний та коханий!
З моралями лишіть мене в опокою!
