З води з'явилися дві голови — обличча були бліді аж сині.
Запорожець кинувся до друкаря, підвів його з землі і заходився трусити.
— Захлинувся хлопець, ну та може одійде.
Грицько та Юхим повилазили з річки. Вони аж тремтіли з холоду. Побачивши друкаря, хлопці злякалися і почали роспитуватися.
— Це він утоп? Як же він тут опинився?
— Годі роспитувати! Беріть за ноги та потрусимо!
Заходилися друкаря трусити. Помалу-малу обличча в його ставало не таке синє.
— Трусіть! Добре трусіть! Він ще теплий!
Коли це з друкаря линула вода носом і ротом.
— Годі! Оживає.
Хведора положили на траву. Бідолаха росплющив очі і промовив:
— Холодно!
— Добре! Зараз буде тепло!
Запорожець метнувся до саквів, витяг баклажку з горілкою і срібний корячок. Націдивши горілки в корячок, він звелів:
— Підведіть його, хлопці, посадіть!
Друкаря підвели. Запорожець притулив корячок йому до рота.
— Пий, хлопче, пий разом до дна!
Друкарь насилу проковтнув горілку і закашлявся. Обличча йому ніби стало оживати, червонішати.
— Добре, друкарю, зараз устанеш, — заспокоював його запорожець.
Він налив корячок і перекинув собі під мокрі вуси. Налив товаришам, і ті випили.
Друкарь сидів і дивився навкруги посолові-
