одказав, сміючися, Карпо. — Ти такий страшний, що тебе й мати злякалася та й дурнем на світ пустила.
Ось уже чайка біля каюка.
— Алла! Алла! — закричав татарин, кинувши весла. — Козак! Козак!
У каюці спало ще двоє татар. Вони схопилися і теж залементували:
— Алла! Алла! Алла-акбер!
Та Карпо вже зачепив гаком за каюк і притяг його до чайки.
— Не кричіть! Не вийте, гаспидови цуцики! — крикнув він бранцям.
Кільки козаків, а серед їх і Хома, стрибнули з чайки в каюк і пов'язали трьох бранців-татар — двох старих і одного молодого.
— Добре, дітки! — похвалив Сагайдачний. — Несіть їх у чайку!
Здоровучий Хома вхопив одразу двох татар і підняв їх, щоб перекинути в чайку. Татари страшенно билися в його міцних руках.
— Та не пручайтеся, гаспидови діти, бо потопнете! — вмовляв їх Хома.
Инші козаки вхопили бранців і втягли в чайку. Але Хома якось похитнувся і шубовснув у воду.
— Ой лишечко! Хома втоп! — скрикнули козаки.
Та Хома не втоп. Його здорова, з русявим чубом, голова виринула з води і він, червоний, як буряк, пирхав, наче кінь. Козаки простягли йому весло і помогли влізти в чайку. Він усе плював і бубонів:
— Ну й вода в морі недобра… солона та гірка…
Перелякані бранці-татари з острахом поглядали навкруги. Менчий упав навколішки і щось
