ЕВРІДІКА. Недоля ворожа?
Ах, люта воля божа!
Чи дихати я можу
Лиш знов для терзань?
Боги! Зостаюся сама…
Вже сподівань нема,
Щоб подививсь на мене милий…
ОРФЕЙ. Рішучість зникає моя,
Розум втрачаю я,
Тримать не маю сили…
Себе я забуваю,
Еврідіку і могили…
/ Він робить рух, щоб озирнутися. /
ОРФЕЙ. То знай…
/ Еврідіка падає на каміння. Він швидко стримується. /
ОРФЕЙ. Не можу… О, боги! Чи скінчите муки Орфея?
Ні!
ЕВРІДІКА. То прощай!.. мій… мій до…рогий…
І пам'ятай Еврідіку.
ОРФЕЙ. То що ж я?
Може знести хіба чоловік!
Ні, небесним богам
Зайві жертви без ліку!
/ Орфей рвучко повертається до Еврідіки. /
ОРФЕЙ. О, моя Еврідіка!
/ Еврідіка старається підвестися. /
ЕВРІДІКА. Орфею! Прощай… навік!.. / Зникає. /
ОРФЕЙ. Еврідіко! Невже вмерла вона?
