Сторінка:Глюк-Еврідіка - лібрето (переклад Дроб'язка).pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
  Недоля ворожа?
  Люта воля божа!
  Чи дихати я можу
  Лиш знов для терзань?
  Боги! Зостаюся сама...
  Вже сподівань нема,
  Щоб подививсь на мене милий...
Орфей. Рішучість зникає моя,
  Розум втрачаю я,
  Тримать не маю сили...
  Себе я забуваю,
  Еврідіку і могили...

/Він робить рух, щоб озирнулися/.

Орфей То знай...

/Еврідіка падає на каміння. Вів швидко стримується./

Орфей Не можу... О, боги! Чи скінчите муки Орфея?
  Ні!
Еврідіка. То прощай!,. мій... мій до...рогий...
  І пам'ятай Еврідіку.
Орфей. То що ж я?
  Може знести хіба чоловік!
  Ні, небесним богам
  Зайві жертви без ліку!

/Орфей рвучко повертається до Еврідіки./

Орфей. О, моя Еврідіка!

/Еврідіка старається підвестися./

Еврідіка. Орфею! Прощай... навік!..

/Зникає./

Орфей, Еврідіко! Невже вмерла вона?