Сторінка:Глюк-Еврідіка - лібрето (переклад Дроб'язка).pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
  Так зажадав Зевес ' -
  З висі трону свого.
  То ж будь гідний
  Щедрот його.
  Ти очі на вроду
  Не смій піднімать,
  І от в нагороду
  На скромність твою
  Низойде благодать.
  Бo хто віддає
  в сердечні темниці
  Кохання своє,
  Той любій, цариці
  Найближчим стає...
  Не глянеш на вроду,
  І от в нагороду
  На скромність твою
  Низойде благодать

/Зникає./

/Орфей уражений, після довить довгого мовчання./

Орфей. Що каже? Що я чув?
  Еврідіко моя!
  Ах, Еврідіко!
  Ласкавий бог, судьба велика
  Дають життя!
  Та як!
  Я щоб не зміг враз її приголубить,
  Ведучи з-під землі!
  Дружина люба!